У хаосі Громадянської війни, коли кулі свистіли над полями, а міста голодували, більшовики оголосили тотальний наступ на стару економіку. Політика воєнного комунізму, запроваджена з 1918 по 1921 рік, мала забезпечити Червону армію хлібом і патронами, але перетворилася на машину руйнування. Це не просто надзвичайні заходи – це спроба одним махом скасувати гроші, приватну власність і ринок, кинувши країну в прірву натурального обміну. Ленін називав її “непідготовленим” кроком, але на практиці вона зламала хребет господарству, спричинивши голод і бунти.
Уявіть селянські хати, де продзагони, озброєні гвинтівками, вигрібають останній мішок зерна, а робітники на заводах отримують пайку капусти замість зарплати. Політика воєнного комунізму охоплювала націоналізацію промисловості, продрозкладку, мілітаризацію праці та скасування торгівлі, обіцяючи “від кожного за здібностями, кожному за потребами”. Та реальність виявилася кривавою: виробництво впало на 80%, а селяни чинили опір вогнем і косами. В Україні, де більшовики закріпилися лише 1919-го, ці заходи набули ще жорсткішого відтінку окупації.
Цей радикальний курс народився не з нуля – він виріс із революційного запалу й воєнної необхідності, але швидко показав свою хибність. Далі розберемо, як крок за кроком більшовики намагалися будувати комунізм на багнетах, які наслідки це принесло й чому все скінчилося крахом.
Передумови: від революційного хаосу до “комуністичного штурму”
Жовтень 1917-го залишив Росію в руїнах: Перша світова виснажила ресурси, селяни хапали землю, робітники страйкували. Більшовики, захопивши владу, зіткнулися з громадянською війною – білі, зелені, інтервенти рвали країну на шматки. Економіка котилася в прірву: промисловість дихала на ладан, хліб не доходив до міст. Ленін у “Квітневих тезах” обіцяв соціалізм, а реальність вимагала годувати армію.
Спочатку йшли помірні кроки – декрети про мир і землю. Але з весни 1918-го, коли війна розгорнулася, більшовики обрали шлях тотального контролю. Продрозкладка з’явилася в травні, націоналізація – влітку. Це був не просто виживальний інстинкт, а й ідеологічний порив: Троцький і Ленін вірили, що війна прискорить перехід до комунізму. В Україні, де Директорія боролася за незалежність, більшовики ввели ці заходи пізніше – з грудня 1918-го, після перших окупацій Харкова й Києва.
Ключову роль зіграв страх перед поразкою. Без хліба Червону армію чекав розпад, а міста – голодні бунти. Політика воєнного комунізму стала відповіддю: держава забирає все, розподіляє за нормами. Та цей “штурм” виявився сліпим – ігноруючи селянські мотиви, більшовики посіяли ненависть.
Основні заходи: від націоналізації до примусової праці
Більшовики не мелозопускали: вони хапали економіку в кулаки, як солдат гвинтівку. Кожен напрямок політики пронизаний ідеєю державного монополізму, де індивідуальні інтереси тонули в “загальному добрі”. Розгляньмо ключові стовпи цього режиму.
Націоналізація промисловості: фабрики без господарів
З червня 1918-го декрети Леніна націоналізували великі заводи, а до 1920-го – і дрібні крамниці. В Україні ВУЦВК 28 червня 1918-го оголосив усю велику промисловість державною. Результат? З 10 773 підприємств на обліку в УСРР на початку 1921-го працювало лише 4060 – решта стояли через брак сировини й пального. Головки ВСНХ (Верховної ради народного господарства) душили ініціативу бюрократією: 45 відділів в українському бюро відбудови паралізували виробництво.
Працівники закріплювалися за верстатами, самовільний відхід прирівнювався до дезертирства. Виробництво впало до 13-20% від рівня 1913-го – за даними esu.com.ua. Замість прибутку – натуральні пайки, де капуста й риба ставали “валютою”.
Продрозкладка: реквізиція на багнетах
Найстрашніший інструмент – продрозкладка, введена 11 січня 1919-го в Росії, 12 квітня – в Україні. Селяни мусили здавати “надлишки” хліба, м’яса, картоплі за фіксованими нормами. План на Україну 1919-го: 140 млн пудів зерна, зібрано 8 млн. 1920-го – 160 млн, виконано 10%. Продзагони, комнезами (комітети бідноти) рились у хатах, конфіскуючи все.
Перед впровадженням таблиця показує масштаби: ось порівняння планів і виконання.
| Рік | План (млн пудів) | Виконано (млн пудів) | Виконання (%) |
|---|---|---|---|
| 1919 (Україна) | 140 | 8 | ~6 |
| 1920 (Україна) | 160 | ~16 (до липня) | 10 |
| Кінець 1920 | – | 71,5 (комнезами) | – |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, Енциклопедія Сучасної України (esu.com.ua). Селяни ховали зерно, забивали худобу – логічна реакція на грабунок.
Мілітаризація праці та соціальні експерименти
Троцький, наркомвійськ, перетворив армію на трудові табори: січень 1920-го – перші трудові армії. Трудова повинність для всіх 16-50 років, загальна мобілізація. В Україні 18 концтаборів, через які пройшли 25-30 тис. осіб. Зарплата – натуралка (до 100% у 1920-му), безплатний транспорт, житло.
Комуністичні суботники – добровільно-примусова праця в свята. Заборона торгівлі: 15 липня 1920-го декрет скасував гроші на ринках. 4 грудня 1920-го – безплатні пайки. Земля: декрет 14 лютого 1919-го створив радгоспи й комуни, ігноруючи одноосібників.
Ці заходи мали логіку: війна диктувала жорсткість. Але без стимулів люди саботували – фабрики пустіли, поля пустіли.
Наслідки: економічний апокаліпсис і селянські бурі
Політика з’їла себе: зернові посіви впали вдвічі, промисловість – на 80-90%. Голод 1921-1923 охопив 5-10 млн у Росії й Україні, де в травні 1922-го голодувало 48% населення. Селяни повставали – Тамбовське, Кронштадтське, в Україні Григор’єв, Махно. Більшовики топили бунти в крові, навіть газом.
Соціально це розкололо суспільство: робітники страйкували, селяни палали села. Червона армія розкладалася дезертирством. Ленін у “Продовольчому податку” (1921) визнав: “Воєнний комунізм – дурість і самогубство”. Економіка на колінах змусила змінити курс.
Цікаві факти про воєнний комунізм
- Термін вигадав Олександр Богданов ще 1917-го в лекції “Доля соціалізму”, бачачи в ньому модель для війни.
- Троцький пропонував “уніформи для всіх” і трудові армії як “фабрики на ногах” – 500 тис. солдатів копали торф замість битися.
- В Україні вивозили до 400 вагонів хліба щодня до Росії, лишаючи селян без насіння.
- Комнезами керували “бідняки”, але часто це були спекулянти, що грабували “куркулів”.
- Ленін планував скасувати гроші назавжди, вводячи “троди” – трудові одиниці.
Ці перлини показують абсурд утопії: від блискучих ідей до голоду.
Особливості в Україні: окупація під червоним прапором
В Україні воєнний комунізм стартував із запізненням – 1919-го, після поразки Директорії. Християн Раковський як голова Раднаркому УСРР підписував декрети, але Москва диктувала: вивозили зерно в Росію, ігноруючи місцеві потреби. Націоналізація вдарила по Донбасу й цукроварнях: тисячі підприємств зупинилися.
Продрозкладка тут була жорсткішою – монополія не тільки на хліб, а й цукор, сіль. Комнезами тероризували села, ЧК будувала концтабори. Селянські повстання спалахували скрізь: від Полтави до Одеси. Земельний декрет 1919-го обіцяв комуни, але селяни чинили спротив – спалювали радгоспи. Лише 1920-го Раковський пішов на поступки, дозволяючи одноосібність.
Культурно це був шовінізм: русифікація, заборона української преси. Економічно – донорство для Росії. Голод 1921-го вдарив по 10 млн українців, змусивши просити допомоги в АРА (Американської адміністрації допомоги). Політика підірвала більшовицьку підтримку, посиливши національний рух.
- Масштабна реквізиція: 71,5 млн пудів хліба комнезами 1920-го.
- Табори: 18 у УСРР, 25-30 тис. в’язнів.
- Повстання: Григор’єв, Махно проти “москалів-комуністів”.
- Наслідок: НЕП у Україні з поступками селянам.
Після списків зрозуміло: Україна стала полігоном для експерименту, де ідеологія наштовхнулася на реальність селянського опору. Це не просто економіка – це боротьба за виживання нації.
Кінець епохи: від краху до НЕПу
Кронштадтське повстання матросів у березні 1921-го стало останньою краплею: “Рад без більшовиків!” На X з’їзді РКП(б) 21 березня Ленін проголосив НЕП – Нову економічну політику. Продрозкладку замінили податком у натурі, торгівлю розв’язали, дрібну промисловість приватизували.
В Україні Раковський адаптував НЕП: селяни отримали землю, кулаки – кредити. Виробництво відскочило: зерно зросло на 40% за 1921-25. Та шрами залишилися – голод забрав мільйони, довіра зруйнована. Воєнний комунізм навчив: утопію не нав’ яжеш на багнетах, а економіка жива лише з ринком і свободою.
Ця сторінка історії пульсує уроками: радикалізм веде в безодню, а компроміс рятує. Селянські коси й робітничі пайки нагадують, як тонка грань між революцією й катастрофою. І сьогодні, дивлячись на сучасні кризи, ми бачимо відголоски тих помилок – де держава хапає все, народ платить голодом.
About the Author
