Олександр Поворознюк — це уособлення української землі, яка годує не лише хлібом, а й характерами. Народжений 6 березня 1971 року в селі Новомануйлівка на Кіровоградщині, він пройшов шлях від водія бензовоза в хаосі 90-х до генерального директора потужної агрофірми «П’ятихатська» і президента футбольного клубу «Інгулець». Його історія — не гладка біографія успішного бізнесмена, а справжня сага про витривалість, прямоту й любов до рідного краю, де кожен гектар — це не просто земля, а частина душі.
Сьогодні Поворознюк відомий далеко за межами Петрівського району. Його агробізнес обробляє понад 14 тисяч гектарів, клуб «Інгулець» регулярно змагається в професійних лігах, а відверті коментарі президента клубу про футбол, війну й життя стають вірусними. Для початківців у бізнесі чи футболі він — приклад того, як поєднувати жорсткість з турботою про людей. Для просунутих читачів — це глибокий кейс, як пострадянський хаос перетворити на сучасну імперію з принципами, що працюють і в 2026 році.
Його стиль — без фільтрів. Поворознюк не ховається за красивими фразами: він говорить те, що думає, і саме це притягує одних і відштовхує інших. Але за цією прямотою стоїть реальна сила — від створення фермерського господарства «АВІЛ» у 2000 році до будівництва футбольної команди, яка дійшла до фіналу Кубка України.
Ранні роки: корені на Кіровоградщині та перші уроки життя
Село Новомануйлівка в Петрівському районі (нині Олександрійський) — типова українська глибинка радянських часів. Саме тут, у простій родині, Олександр Григорович Поворознюк зростав серед полів, техніки й важкої праці. Мати працювала половину життя на землі, батько — теж у колгоспі. Ці роки заклали фундамент: любов до землі не як до активу, а як до живого організму, який треба поважати й доглядати.
Після школи — навчання в Кіровоградському інституті сільськогосподарського машинобудування, де він отримав диплом інженера-механіка, а згодом і магістра адміністративного менеджменту. Паралельно — Дніпропетровський державний аграрний університет за спеціальністю економіст. Освіта не була формальністю: Поворознюк одразу застосовував знання на практиці. До розпаду СРСР він уже займався купівлею-продажем, а в 90-х сів за кермо бензовоза в «Сільгоспхімії». Саме там, серед доріг Кіровоградщини, народився перший мільйон — не з повітря, а з поту, ризиків і вміння домовлятися.
Цей період сформував його характер. Поворознюк ніколи не приховував труднощів: він відкрито розповідав, як працював постачальником у колгоспі, який згодом очолив. Кожна тонна солярки, кожен контракт — це був урок виживання в часи, коли держава розпадалася, а люди шукали способи встояти. Саме тут з’явилися ті самі «руки, які багато вкрали» — за його словами, але завжди в держави, а не в людей. Ця чесність, хоч і контроверсійна, стала його візитівкою.
Шлях у бізнесі: як з 247 гектарів виросла агроімперія
2000 рік став поворотним. Поворознюк створив фермерське господарство «АВІЛ» на паї батьків і сусідів. Початок — скромний: 247 гектарів у Новомануйлівці та Олександрівці. Але він не зупинився. До 2009 року очолював сільськогосподарський виробничий кооператив «П’ятихатський», а в 2007-му зареєстрував ТОВ «Агрофірма П’ятихатська».
Сьогодні агрофірма — це потужне господарство з рослинництвом: пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник, ріпак, гречка. Земельний банк коливається в межах 14–20 тисяч гектарів залежно від сезону та оренд. Прибуток стабільний — десятки мільйонів гривень на рік, а інвестиції в техніку, елеватори та модернізацію роблять господарство конкурентним навіть на європейському ринку. Поворознюк експортував зерно до Британії, Еміратів, Саудівської Аравії ще з 2015–2018 років, починаючи з малих партій і масштабуючись.
Що робить його підхід особливим? Не просто масштаб, а принцип «земля — це люди». Він активно купував паї в односельців, створював робочі місця, розвивав інфраструктуру. У 2018-му пережив рейдерську атаку — нападники намагалися захопити врожай, але Поворознюк захищав своє з характерною жорсткістю. Три розстріляні машини, 25 затриманих — і господарство встояло. Для початківців це урок: бізнес на землі вимагає не лише капіталу, а й характеру та зв’язків з громадою.
Поворознюк поєднує традиції з сучасністю. Його агрофірма інвестує в техніку, зберігання та логістику. Він часто говорить про те, як будувати Європу в Україні — не словами, а справами: сучасні поля, чесні розрахунки з пайовиками, підтримка місцевих. Саме тому його поважають у районі, де він став почесним жителем.
Футбольні амбіції: від «Десни» до «Інгульця» та національного резонансу
Футбол для Поворознюка — не хобі, а друга пристрасть після землі. У 2009–2010 роках він став президентом чернігівської «Десни» — спочатку віце-, потім повноцінним очільником. Інвестував власні кошти, але пішов через борги й відсутність підтримки місцевої влади. Урок засвоїв: без команди однодумців нічого не вийде.
У 2013-му створив ФК «Інгулець» у Петровому. За рік — стадіон, ще за два — статус професійного клубу. Клуб пройшов шлях від аматорів до Прем’єр-ліги, дійшов до фіналу Кубка України в 2019-му. Поворознюк фінансує команду щедро — 6–8 мільйонів гривень щороку з прибутку агрофірми. Гравці отримують бонуси, тренери — підтримку, а президент не боїться критикувати суддівство чи гравців збірної.
Його стиль у футболі — прямий і мотивуючий. У 2025–2026 роках Поворознюк активно коментує матчі: обіцяє потрійні премії за перемоги над «Динамо», розносить беззубу гру збірної. Він назвав Юрія Вернидуба єдиним тренером, який може «потягнути» національну команду. Для фанатів «Інгульця» це не просто президент — це «Папа», людина, яка зробила маленький Петрове футбольним центром Кіровоградщини.
Клуб розвиває й молодь: син Поворознюка Олександр грав у заявці на Першу лігу. Навіть після трагічної втрати старшого сина Віталія у 2024 році бізнесмен продовжує інвестувати в футбол як у майбутнє.
Політика, громада та благодійність: «З людьми і для людей»
З 2010 року Поворознюк — депутат Петрівської районної ради. У 2019-му балотувався в парламент як самовисуванець. Він член Партії відродження села, голова благодійного фонду «З людьми і для людей». Фонд реально допомагає: підтримка шкіл, культури, ветеранів.
Під час повномасштабного вторгнення створив добровольчий батальйон «За Петрівщину». Носить форму козацького генерал-майора і говорить про війну без пафосу. Його звернення до Зеленського у 2022-му — «Вова, їбаш їх, блять!» — стало народним мемом, лягло в основу DJ-міксів і треків. Це не політика, а щирий крик людини, яка бачить країну своєю.
У громаді його знають як того, хто будує, а не обіцяє. Почесні нагороди, Дошка пошани, звання «Меценат року» — все це результат конкретних справ.
Контроверсії та прямота: чому про нього не вмовкають
Чотири судимості — три за бійки, одна за розкрадання державного майна — Поворознюк не приховує. Навпаки, пишається: «Ці руки багато вкрали, але в держави». Він відкрито розповідав про бійки в армії, крадіжки солярки. Для когось це мінус, для нього — частина шляху, який загартував.
Підтримка Януковича в 2013-му щодо розвороту від ЄС також додала гостроти. Фігурант бази «Миротворець» як корупціонер. Але в 2022-му він став одним із голосів опору — прямо і без компромісів. У 2025-му оштрафований за висловлювання про жіночий футбол, але продовжує говорити те, що думає.
Ця контроверсійність — його сила. У світі, де всі бояться сказати правду, Поворознюк каже її в очі. Саме тому його YouTube-канал має понад 160 тисяч підписників, а пости в Instagram і Facebook збирають тисячі реакцій.
Цікаві факти про Олександра Поворознюка
- Від бензовоза до мільйонів: Почав кар’єру за кермом вантажівки з пальним, а сьогодні його агрофірма — один із ключових гравців Кіровоградщини з експортом у десятки країн.
- Футбольний «Папа»: Створив «Інгулець» з нуля. Клуб за кілька років став професіоналом і грав у фіналі Кубка, а президент обіцяє гравцям бонуси, яких не бачать у грандах.
- Вірусний мем: Звернення 2022 року до Зеленського перетворилося на трек «Вова, їбаш їх!» і досі лунає в інтернеті.
- Батальйон і козацька форма: Очолив добровольців «За Петрівщину» й носить форму, підкреслюючи коріння.
- Сімейна трагедія: У жовтні 2024 року втратив сина Віталія, але продовжує справу, виховуючи молодшого сина Олександра в футболі.
- Принцип «не продавати»: Навіть під рейдерським тиском у 2018-му заявив, що господарство — не на продаж.
Ці факти показують людину, яка живе повноцінно — з перемогами, падіннями й безкомпромісною відданістю.
Сьогоднішній день у 2026 році: вплив, коментарі та майбутнє
У 2025–2026 роках Поворознюк залишається активним. Він критикує збірну України, пропонує реформи в футболі, зустрічається з зірками на кшталт Ентоні Джошуа. Агрофірма стабільно працює, клуб розвивається, фонд допомагає громаді. Він не планує йти з бізнесу: земля — це його життя.
Для молодих аграріїв його кейс — підручник: починай з малого, інвестуй у людей, не бійся ризику. Для футбольних менеджерів — приклад, як поєднати бюджет з амбіціями. Поворознюк доводить: справжній успіх вимірюється не тільки грошима, а й впливом на рідний край.
Його історія ще далека від завершення. На полях Кіровоградщини, на стадіоні в Петровому й у соцмережах Олександр Поворознюк продовжує бути тим самим — прямим, сильним і по-справжньому українським.
About the Author
