Андрій Хливнюк народився 31 грудня 1979 року в Черкасах і вже з перших кроків поєднував у собі кілька пристрастей: музику, мову та візуальне мислення. Музична школа з класом акордеона дала йому чуття ритму й гармонії, університет — фах перекладача, а бізнес-коледж — навички графічного дизайнера. Ця багатогранність пізніше вилилася в унікальний стиль гурту «Бумбокс», де тексти звучать як живі розмови, а музика — як щільний, пружний грув, у якому фанк переплітається з хіп-хопом, джазовими акцентами й легким регі.
На початку 2000-х Хливнюк грав у черкаському колективі «Мандариновий Рай». У 2001 році гурт переміг на фестивалі «Перлини сезону», і це стало квитком до Києва. Там він опинився в середовищі, де народжувалися нові українські звучання: спочатку в проєктах «Dust Mix», «Графіт» та Acoustic Swing Band, а 2004-го разом із гітаристом Андрієм «Мухою» Самойлом створив «Бумбокс». Назва відображала саму суть — коробку, що видає потужний, об’ємний звук, здатний заповнити простір і серця.
Перший альбом «Меломанія» (2005) вийшов майже самвидавом і миттєво розлетівся. Пісні «Вахтерам», «та4то», «Ким ми були» зачепили молодь сленгом, чесними історіями про місто, стосунки й пошук себе. Наступного року «Family Бізнес» отримав золотий статус — понад 100 тисяч проданих копій в Україні. Гурт підписав контракт із російським лейблом, і хіти почали крутити на радіо по той бік кордону. Проте Хливнюк ніколи не ставав «російським артистом» — він залишався українським голосом із черкаським корінням і київським досвідом.
Альбоми 2010–2019 років — «Всё включено», «Середній вік», «Термінал Б», міні-альбом «Голий король» та дилогія «Таємний код: Рубікон» — показали еволюцію. Звук став щільнішим, тексти — глибшими, з філософським присмаком. Хливнюк співпрацював із Тіною Кароль, Jamala, Дмитром Шуровим, Сергієм Жаданом. У 2022 році його вокал із пісні «Ой у лузі червона калина» використав Pink Floyd для треку «Hey, Hey, Rise Up!». Гурт зібрав кошти на підтримку України, а голос Хливнюка прозвучав на глобальному рівні як символ опору.
24 лютого 2022 року все змінилося. Хливнюк опублікував відео, де зі зброєю в руках співає народну пісню. Кадри розлетілися світом. Він одразу вступив до патрульної поліції Києва, а згодом опинився в загоні «Хижак», прикомандированому до 426-го окремого батальйону морської піхоти. У березні 2022-го отримав поранення обличчя під мінометним обстрілом, уже за кілька днів повернувся до строю. З 2023 року — командир групи аеророзвідки. У 2025 році в інтерв’ю чітко окреслив свою службу: «Не був ні дня в ТрО. Отримав зброю і вступив до лав патрульної поліції у Києві. До сьогодні є частиною загону «Хижак»».
Він не перетворився на рупор. Навпаки — зберігає легкість і гумор навіть на фронті. Двічі на рік виїжджає на фандрейзингові тури, щоб забезпечувати дронами свій та інші підрозділи. У розмовах підкреслює: «Вся наша «дроноводів» робота направлена виключно на допомогу Справжнім титанам війни — піхоті». Музика не зникла. З’явилися нові пісні — «Живий», «Залишайся». Кліпи знімають прямо на позиціях. Голос, який колись змушував танцювати, тепер підтримує тих, хто тримає оборону.
Особисте життя Хливнюк завжди тримав за завісою. У 2010 році одружився з Ганною Копиловою, режисеркою та артдиректоркою. Народилися син Іван і донька Олександра. Шлюб завершився розлученням у 2021 році — про це музикант публічно сказав лише 2025-го. Діти залишаються головною цінністю, про яку він говорить рідко й обережно.
Його тексти ніколи не були плакатними. Вони про звичайне життя, яке раптом стає надто цінним. Про межі, які не можна переступати навіть у найважчі часи. Про дружбу, що переживає все, — навіть з російським репером Noize MC, з яким Хливнюк продовжує спілкуватися. У подкастах 2025 року він зізнавався, що ходить до психотерапевта, вчиться ставити кордони й не дозволяє війні зламати внутрішню легкість.
Цікаві факти про Андрія Хливнюка
- Голос-тембр — тенор, який однаково впевнено тримає і ніжні балади, і потужні рок-вибухи. Саме ця універсальність дозволила йому записати партії для Pink Floyd.
- Перше визнання прийшло ще до «Бумбоксу» — у 2001-му з гуртом «Мандариновий Рай» на фестивалі «Перлини сезону».
- Вірусне відео лютого 2022-го з «Червоною калиною» стало одним із найпотужніших символів перших днів повномасштабного вторгнення.
- Відмова від нагороди — у листопаді 2024 року Хливнюк відмовився від міжнародної премії імені Магнітського, бо інші лауреати вагалися щодо надання Україні зброї.
- Дроновий командир — з 2023 року керує групою аеророзвідки в загоні «Хижак». Дрони для нього — не просто техніка, а продовження турботи про піхоту.
- Гумор на фронті — навіть у найскладніших розмовах зберігає фразу «підхід до життя — сміючись». Каже, що без цього не вижити.
- Музика як міст — до війни «Бумбокс» звучав у Росії, після 2022-го той самий голос став частиною глобальної підтримки України.
Сьогодні Андрій Хливнюк — це вже не просто фронтмен популярного гурту. Це людина, яка вміє тримати баланс між сценою й окопом, між особистим болем і публічною відповідальністю. Його тексти досі читають і слухають ті, хто шукає чесності. Його приклади — для тих, хто вважає, що творчість і захист — речі несумісні. А його спокійна впевненість у тому, що «більше немає цивільних — є тільки тил і фронт», звучить як тиха, але дуже потужна правда 2026 року.
Кожен новий пост у його Instagram, кожна нова пісня чи інтерв’ю — це продовження тієї самої історії. Історії про те, як черкаський хлопець з акордеоном у руках став голосом, який чують і на передовій, і далеко за межами України. Історії, що триває.
About the Author
