Максим Кухар — це голос, який лунає в українському медіапросторі вже майже три десятиліття. Від гострих розслідувань у провідних виданнях до прямих ефірів як військовослужбовець ЗСУ, він поєднує економічну експертизу з військовим досвідом. Його статті та інтерв’ю не просто інформують — вони змушують задуматися про реальні механізми влади, корупції та виживання країни в умовах війни. Для новачків у темі це шанс зрозуміти, як один журналіст стає частиною великої історії, а для просунутих читачів — можливість розібрати глибокі нюанси його аналізів, які часто випереджають загальні тренди.
Сьогодні Кухар служить в лавах Збройних Сил України, коментує фронт, економіку та геополітику з позиції людини, яка бачить війну не з кабінету, а з окопів. Його шлях — це віддзеркалення трансформації України: від спроб реформ у 2010-х до жорсткої реальності повномасштабного вторгнення. Кожен його матеріал пронизаний практичним розумінням, як працюють системи — чи то газові потоки, чи то бойові операції.
Початок шляху: журналістика з 1998 року та перші битви за правду
Максим Кухар увійшов у професію на зламі тисячоліть, коли українські ЗМІ тільки-но починали дихати свободою після радянської спадщини. З 1998 року він працював у виданнях, які формували економічний дискурс країни: «Свободная пресса», «Киевские ведомости», «Коммерсант», «Экономические известия» та журнал «Мысль». Це був час, коли кожна стаття могла стати бомбою — корупційні схеми, приватизаційні скандали, перші спроби ринкових реформ. Кухар не просто фіксував факти, він розбирав їх по кісточках, показуючи, як олігархічні інтереси перепліталися з державними рішеннями.
Його стиль вирізнявся точністю та відсутністю страху перед впливовими фігурами. У ті роки, коли багато журналістів обирали обережність, Кухар копав глибше, аналізуючи бюджетні дірки та енергетичні маніпуляції. Цей фундамент дозволив йому пізніше стати авторитетом у темах, які безпосередньо впливали на добробут мільйонів українців. Переходи між виданнями не були випадковими — кожен крок загострював його розуміння, як працює економіка в умовах політичної турбулентності.
Forbes Україна: короткий, але вибуховий період на вершині
У листопаді 2013 року Максим Кухар став шеф-редактором Forbes Україна — на той момент одного з найпрестижніших бізнес-видань. Призначення відбулося в розпал політичної кризи, яка невдовзі переросла в Революцію Гідності. Кухар прийняв естафету після масового звільнення попередньої команди, яка протестувала проти цензури та змін у редакційній політиці. Його завдання було чітким: зберегти незалежність і гостроту матеріалів у час, коли країна балансувала на краю прірви.
Проте вже в квітні 2014-го Кухар залишив посаду. За даними AIN.ua, це сталося по власному бажанню на тлі внутрішніх змін у холдингу UMH Group. Короткий термін на чолі Forbes став символом: навіть у топовому виданні свобода слова вимагала постійної боротьби. Цей епізод підкреслив характер Кухара — він ніколи не йшов на компроміси, якщо вони суперечили принципам. Після Forbes він продовжив кар’єру як незалежний колумніст, пишучи для NV, «Зеркала тижня» та Glavcom, де його тексти зберігали ту саму гостроту.
Період у Forbes став поворотним: Кухар не просто редагував, а формував дискусію про стійкість української економіки в умовах політичної нестабільності. Його коментарі того часу про бюджетний запас міцності виявилися пророчими — країна витримала перші удари кризи.
Економічна експертиза: від газової корупції до реформ
Після Forbes Кухар зосередився на ключових болючих темах — енергетиці, газовому ринку та боротьбі з корупцією. Його статті в NV.ua та Zn.ua розбирали, як великі агрохолдинги обходять реформи, як працює механізм газових контрактів і чому дрібний бізнес потребує захисту. У 2018 році він писав про «переломний момент у боротьбі з газовою корупцією», аналізуючи, як підготовка до зими та виборів зіткнулася з системними змінами в секторі.
Кухар завжди пояснював складне простими словами: як саме перерозподіл газових потоків у Європі вплине на Україну, чому алюмінієвий ринок стає тестом для економіки. Його матеріали не були сухими звітами — вони читалися як детектив, де кожна деталь відкривала ширшу картину олігархічних ігр і державних інтересів. Для початківців це ідеальний вступ у реальну економіку України, а для експертів — джерело інсайтів, які рідко з’являються в офіційних звітах.
| Рік | Ключова тема | Вплив |
|---|---|---|
| 2013-2014 | Forbes Україна, бюджетна стійкість | Аналіз кризи під час Революції Гідності |
| 2017-2018 | Газова корупція та реформи | Публікації про перелом у секторі |
| 2022+ | Війна та економіка | Колонки про капітуляцію РФ і енергетичні ризики |
Джерело даних: публікації на сайтах NV.ua та Glavcom.ua. Ця таблиця показує еволюцію тем, які Кухар розвивав десятиліттями.
Військова служба: від 95-ї бригади до експерта ЗСУ
Коли почалася війна на Донбасі, Максим Кухар не залишився осторонь. Він служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді ВСУ у 2015-2016 роках під час АТО. Досвід окопів і бойових завдань став для нього не просто сторінкою біографії, а джерелом глибокого розуміння армії. У 2022 році, з перших днів повномасштабного вторгнення, Кухар повернувся в лави ЗСУ — спочатку в оперативному резерві, потім як активний військовослужбовець.
Сьогодні він поєднує службу з експертною діяльністю: виступає в ефірах UKRLIFE, NEMYRIALIVE та інших, аналізуючи фронт, логістику та економічні наслідки війни. Його прогнози — не абстрактні теорії. У 2023 році в інтерв’ю Censor.net Кухар говорив, що війна може тривати до п’яти років, бо Україна не веде політику того рівня, який би змусив Росію капітулювати швидше. Він підкреслює: ми стали суб’єктом світової політики, але потребуємо допомоги, яка реально зупиняє агресора.
Його військовий досвід додає ваги кожному слову. Коли Кухар говорить про трансформацію фронту чи помилки Заходу в оцінці Росії, це не кабінетний аналіз — це голос людини, яка знає ціну кожного рішення.
Гострі погляди на війну, геополітику та майбутнє
Максим Кухар ніколи не уникав провокаційних ідей. У 2020 році він запропонував розробити ракетні комплекси з використанням ядерних відходів як «брудного ядерного кулака» для захисту від загроз. Ця заява викликала бурю дискусій, але показала його підхід: шукати нестандартні рішення, коли традиційні не працюють. У колонках для Glavcom він детально розбирав, як має виглядати договір про капітуляцію Росії — з повною ліквідацією путінського режиму та забезпеченням порядку в постросійському просторі.
Його прогнози на 2026 рік, озвучені в інтерв’ю, підкреслюють ставку на Україну як на переможця, який змінює глобальні баланси. Кухар аналізує роль Китаю, Європи та США, попереджаючи про приховані сценарії. Для просунутих читачів особливо цінні його інсайти про культурний фронт і зміну еліт — теми, які рідко піднімають інші експерти.
Цікаві факти про Максима Кухара
- Журналістський стаж понад 27 років. Почав ще в 1998-му, коли багато сучасних ЗМІ навіть не існували, і пройшов шлях від регіональних видань до міжнародного бренду Forbes.
- Військовий досвід у двох етапах війни. Служба в 95-й бригаді під час АТО і повернення в 2022-му — рідкісний приклад, коли експерт сам стає частиною того, про що пише.
- Сміливі пропозиції. Від «ядерного сміття» як зброї до планів щодо порядку в Росії після капітуляції — його ідеї часто випереджають офіційну риторику і змушують суспільство дискусіювати.
- Багатовекторність. Одночасно військовослужбовець, економіст і колумніст — Кухар показує, що в Україні можна поєднувати фронт і аналітику без компромісів.
Ці факти роблять його фігурою, яка виходить за рамки звичайного журналіста.
Аналізуючи тренди 2025-2026 років, Кухар бачить Україну як військову наддержаву, здатну диктувати умови. Його тексти про енергетичні тривоги, мобілізацію та відносини з ЄС завжди містять практичні рекомендації — від захисту малого бізнесу до стратегій на переговорах. Це не просто слова: за ними стоять роки спостережень і реальний фронтовий досвід.
Його внесок у публічний дискурс важко переоцінити. Коли більшість ЗМІ фіксують новини, Кухар розбирає причини та наслідки, даючи інструменти для розуміння. Для новачків його матеріали стають вікном у складний світ політики та війни, а для досвідчених — джерелом свіжих інсайтів, які допомагають формувати власну думку.
Максим Кухар продовжує писати і говорити, навіть коли снаряди свистять поруч. Його голос — це нагадування, що в часи випробувань потрібні не тільки зброя, а й чітке розуміння, куди рухатися далі.
About the Author
