Маріанна Буданова — це не просто дружина одного з найвпливовіших людей України. Вона психологиня, капітан поліції, доцент Національної академії внутрішніх справ і доктор філософії, яка захистила дисертацію саме в розпал воєнного часу. Її шлях переплітається з історією країни: від волонтерства в госпіталях після поранень чоловіка до радництва мера Києва й наукової роботи, що допомагає поліції адаптуватися до реалій війни. Сьогодні, коли Кирило Буданов очолює Офіс Президента, Маріанна залишається тією тихою силою, яка тримає баланс між публічним обов’язком і особистим життям, наповненим випробуваннями.
Народжена 3 серпня 1993 року в селі Ставище Київської області, вона виросла в середовищі, де освіта й саморозвиток були основою. Це коріння дало їй внутрішню стійкість, яка пізніше проявилася в найскладніші моменти. Її кар’єра психолога не обмежилася кабінетом — вона стала частиною великої історії України, де кожне рішення відгукується на долі тисяч людей. Маріанна поєднує науку, волонтерство й підтримку близьких, показуючи, як звичайна жінка може стати невидимою, але незамінною опорою в часи, коли країна тримається на плечах таких, як її чоловік.
Ранні роки в Ставищі: коріння стійкості
Село Ставище на Київщині — невелике, спокійне місце, де життя тече повільно, а цінності передаються через покоління. Тут Маріанна Олександрівна Буданова зростала в родині, де наголошували на навчанні й самостійності. Навколишні поля, ліси й прості щоденні турботи формували характер, який пізніше витримав удари долі. Вона не шукала легких шляхів уже з дитинства — освіта стала для неї не просто дипломом, а фундаментом для майбутнього.
Після школи Маріанна вступила до Інституту економіки та менеджменту Університету «Україна». Там вона здобула магістерський ступінь з психології. Цей вибір не був випадковим. Уже тоді вона відчувала покликання допомагати людям розбиратися в собі, особливо в моменти кризи. Психологія для неї — це не суха теорія, а інструмент, що дозволяє відновлювати сили після втрат. Пізніше це знання стало в пригоді в госпіталях і під час війни.
Освіта та наукова кар’єра: від магістра до доктора філософії
Маріанна не зупинилася на магістерському дипломі. Вона продовжувала вчитися й розвиватися навіть тоді, коли життя вимагало повної віддачі іншим справам. У вересні 2025 року вона захистила дисертацію на тему «Психологічні особливості особистісних трансформацій співробітників Національної поліції України в умовах воєнного стану». Робота стала справжнім проривом — вона поєднала науку з реальними викликами, з якими стикаються правоохоронці щодня.
Сьогодні Маріанна Буданова — доцент кафедри юридичної психології в Національній академії внутрішніх справ і капітан поліції. Вона викладає майбутнім офіцерам, як зберігати психічну стійкість під тиском. Її лекції наповнені прикладами з життя: від роботи з пораненими до аналізу емоцій під час обстрілів. Наукові публікації Маріанни в журналі «Юридична психологія» торкаються емоційно-вольової сфери поліцейських, профілактики булінгу серед курсантів і механізмів особистісних змін у війні. Це не просто статті — це інструменти, які допомагають системі вистояти.
Така кар’єра вимагає неабиякої дисципліни. Маріанна поєднує викладання з практичною допомогою, показуючи, що психологія працює не тільки в кабінеті, а й на передовій. Її підхід — емпатичний, але точний, як скальпель хірурга. Студенти кажуть, що її уроки залишають слід, бо вони живі, наповнені реальними історіями.
Волонтерство: руки, що лікують і підтримують
З 2015 по 2017 рік Маріанна працювала волонтеркою в Головному військовому шпиталі Києва. Саме тоді її чоловік Кирило отримував поранення — тричі серйозні. Вона бачила, як біль і страх змінюють людей, і вирішила діяти. Допомагала пораненим бійцям: говорила, слухала, підтримувала. Ці роки стали для неї школою справжньої емпатії. Волонтерство не було хобі — це була потреба душі.
Під час повномасштабного вторгнення 2022 року вона не поїхала з Києва. Займалася постачанням харчів, речей і медикаментів для бригад територіальної оборони та ЗСУ. Вивозила тварин з зон бойових дій. Як психологиня долучилася до обмінної групи для першого обміну військовополоненими. Там її навички допомагали людям, які пережили полон, повертатися до нормального життя. Кожен обмін — це не просто процедура, а момент, коли психологія рятує душі.
Політичний шлях: від кандидата до радниці мера
У 2020 році Маріанна балотувалася до Київської міської ради від партії «УДАР» Віталія Кличка. Вона йшла з програмою підтримки ветеранів, розвитку соціальної інфраструктури та інклюзивності. Не перемогла, але досвід став цінним. У червні 2021 року її призначили радницею мера Києва з питань виявлення та запобігання корупції у сфері молодіжної політики та спорту — на громадських засадах.
На цій посаді Маріанна перевіряла тендери, організовувала комунікацію й готувала аудити. Робота вимагала точності й чесності. З початком війни 24 лютого 2022 року вона залишила посаду, щоб зосередитися на волонтерстві. Політика для неї — не кар’єра, а спосіб змінювати життя людей на краще.
Кохання та шлюб з Кирилом Будановим: історія, що витримала випробування
Маріанна й Кирило познайомилися за кілька місяців після Революції Гідності. Він уже служив у війську, вона закінчувала магістратуру. Шлюб у 2013 році став початком спільного шляху. Для Кирила це другий шлюб, але з Маріанною вони створили партнерство, яке витримує все.
Вона розповідає, як навчилася контролювати емоції під час його відряджень в АТО. «Людина звикає до всього. Для звички потрібно 21 день, а для закріплення — 60», — ділиться вона. Вони живуть моментом: після замахів і загроз кожен день стає подарунком. Кирило каже, що його щастя завжди з ним, бо дружина живе в кабінеті 24/7 з початку війни. Вони пишуть одне одному записки, роблять маленькі сюрпризи — навіть стікер-квіточку на день народження в перші дні вторгнення.
Маріанна підлаштовується під ситуацію швидко. Вона перша дізнається про успішні операції — вже після завершення. Їхні стосунки — це не казка, а щоденна робота над собою в умовах постійної небезпеки.
Життя під час повномасштабного вторгнення: в кабінеті й на передовій
З 24 лютого 2022 року Маріанна не полишала Київ. Вона волонтерила, допомагала обмінам полонених і підтримувала чоловіка. Життя в кабінеті ГУР (а пізніше — Офісу Президента) стало нормою. Постійна напруга, замахи, ракети — все це вони проходили разом.
Як психологиня вона розуміє, як війна змінює людину. Її власний досвід став частиною наукової роботи. Маріанна показує, що стійкість — це не відсутність страху, а вміння йти вперед попри нього.
Отруєння 2023 року та шлях відновлення
28 листопада 2023 року Маріанну отруїли важкими металами — ймовірно, через їжу. Постраждали також співробітники ГУР, які охороняли її. Стан був важким, але лікарі вчасно втрутилися. Лікування тривало довго. У грудні 2024 року вона таємно виїздила до США для подолання наслідків рецидиву.
Цей інцидент став випробуванням для всієї родини. Маріанна вийшла з нього сильнішою. Перша публічна поява після отруєння — на заході YES у Києві — показала її рішучість. Вона не скаржиться, а продовжує жити й працювати.
Наукова кар’єра сьогодні: внесок у майбутнє поліції
Після захисту дисертації в 2025 році Маріанна активно викладає. Її дослідження допомагають зрозуміти, як війна трансформує особистість поліцейського. Публікації про емоційно-вольову сферу, булінг і профілактику — це практичні інструменти для академії. Вона готує фахівців, які працюватимуть у реальних умовах.
Цікаві факти про Маріанну Буданову
Факт 1. Маріанна — вірянка Православної Церкви України. Віра допомагає їй знаходити спокій у хаосі.
Факт 2. Вона не веде активних соцмереж, уникає публічності, але її інтерв’ю в ELLE 2022 року розкрило глибину характеру.
Факт 3. Під час війни вивозила тварин з небезпечних зон — маленькі живі істоти теж потребують порятунку.
Факт 4. Її дисертація 2025 року — одна з перших глибоких наукових робіт про психологічні зміни в поліції під час воєнного стану.
Факт 5. Навіть після отруєння вона швидко повернулася до викладання, показавши приклад стійкості для своїх студентів.
Маріанна Буданова продовжує працювати, викладати й підтримувати. Її історія — це історія звичайної жінки, яка в екстремальних умовах стала символом внутрішньої сили. Кожен її крок нагадує: справжня опора завжди діє тихо, але надійно.
About the Author
