Енергійні акорди гітари переплітаються з фольклорними мотивами, а на полотні історичні постаті посміхаються, ніби щойно вирвалися з підручника й вирушили в бій або на танці. Таким постає Юрій Григорович Журавель — музикант, художник, карикатурист, громадський діяч і з 2025 року військовослужбовець морської піхоти ЗСУ. Народжений 6 травня 1972 року, він уже понад три десятиліття формує сучасну українську культуру через драйвовий стиль «украбілі», живі ілюстрації та безкомпромісну громадянську позицію. Його шлях — це не просто творчість, а постійний діалог з історією, суспільством і власною совістю.
Коротко про головне: лідер гурту Ot Vinta!, автор слів і музики більшості його композицій, піонер української флеш-анімації, ілюстратор, який оживив сотні історичних постатей, та людина, яка в 53 роки свідомо змінила гітару на автомат, а за кілька місяців після мобілізації пережила обширний інфаркт і продовжує боротися. Його творчість і вчинки наповнені гумором, болем, любов’ю до України та вірою в те, що справжня сила — в живому, а не в застиглому образі.
Дитинство в русі та перші акорди
Юрій народився дорогою з Каменя-Каширського до Овруча — символічно, між Волинню та Житомирщиною. Батько — військовий Григорій Васильович, мати — вчителька Галина Олександрівна. Сім’я часто змінювала гарнізони, тому хлопець до восьмого класу встиг побувати в семи школах. Найяскравіші спогади пов’язані з Гайсином на Вінниччині, де він відчув стабільність і де, за місцевими переказами, колись навчався Володимир Висоцький. Військова дисципліна батька та дідів передалася синові як внутрішній стержень відповідальності, хоча згодом Юрій критично переосмислить радянську армію як інструмент імперії.
Музика увійшла в життя несподівано. Підлітком він потрапив на концерт «Чёрного Кофе» в Рівному, де на розігріві грав «Містер Твістер». Енергія рок-н-ролу вразила так сильно, що Юрій, не вміючи грати, купив гітару й почав освоювати її самотужки — без нот, без правильного строю, методом проб і болючих мозолів. Паралельно працював у рівненському театрі «Від ліхтаря», де з друзями створював живе музичне оформлення до вистав «Пеппі Довгапанчоха» та «Звичайне диво». Саме там народилася ідея гурту, який згодом стане Ot Vinta!.
Ot Vinta! та народження украбілі
1993 рік. У Рівному з’являється гурт Ot Vinta! — Юрій на вокалі, гітарі, банджо та губній гармоніці. Він стає автором більшості текстів і музики. Стиль, який Журавель назвав «украбілі», поєднує американський рокабілі з його шаленим драйвом і український фольклор — не сухий, а живий, з гумором, жартами над побутом і потужним патріотичним підтекстом. Пісні «Потом і кров’ю», «Пілотка», «Попереду», «Дарма я наївся цибулі» швидко завойовують фестивалі в Україні, Польщі, Литві та навіть Росії тих часів.
Гурт не просто грає — він створює атмосферу свята й опору одночасно. Юрій керує ще й дитячим колективом «Зла мала», передаючи енергію наступному поколінню. Паралельно він стає піонером української флеш-анімації: мультфільми «Не мала баба клопоту — купила порося», «Опля — картопля!» та анімована версія «Дарма я наївся цибулі» потрапляють у хіт-паради каналів України, Росії та Литви. Графіка до кліпу TaRuta на пісню «Бором-Бором» — ще один доказ, що для Журавеля межі між музикою, малюнком і словом майже не існує.
Альбоми гурту — це хроніка часу: «Дриґтиндимба» (2003), «Дарма я наївся цибулі» (2005), «Попереду» (2006), «Дупотряска» (2008), «Потом і кров’ю» (2011), «Пілотка» (2014). Кожна платівка — окремий всесвіт із впізнаваним голосом Юрія, де сміх і сльози стоять поруч.
Художник, який оживляє історію
Паралельно з музикою Журавель розвиває потужну художню лінію. Він ілюструє книги братів Капранових, зокрема «Щоденник моєї секретарки» та «Мазепа. Крок до правди». Наймасштабніший проєкт — «Мальована історія Незалежності України» з 118 ілюстраціями. Портрети Лесі Українки, Тараса Шевченка, інших постатей далекі від музейної застиглості. Шевченко у його інтерпретації — денді, який «якби жив у наші часи, точно був би чемпіоном зі знімання селфі».
Журавель свідомо обрав такий підхід. У 2022 році він чітко сформулював: «Українські історичні постаті мають виглядати весело, сповненими життя, сексу і драйву. Хай там що, ці люди були круті». Саме тому його роботи не лякають молодь трагедією, а запалюють бажанням бути гідними спадкоємцями.
Під час Єврореволюції 2013–2014 років він створив серію з 60–70 графічних робіт на злобу дня. 18 лютого 2014-го «Беркут» спалив їх на перехресті Грушевського та Хрещатика. Проте фото та цифрові копії розлетілися мережею й стали символом незнищенності ідеї. Юрій намалював шеврон для майданівців — деталь, яка досі викликає емоції в тих, хто був на барикадах.
Книги-карикатури «Карикадурка» (два томи, 2014–2015, зібрані через краудфандинг), «Битви за Землю Рідну» (2016) та «Знай наших» (2019, 59 персонажів, 118 ілюстрацій плюс календарі й анімовані відео) — це не просто видання. Це інструменти культурного спротиву в гібридній війні. Люди по всьому світу фотографуються з цими книжками, дякують автору й передають їх дітям.
Громадська діяльність: від Рівного до всієї України
Журавель ніколи не переїжджав до Києва, вважаючи, що справжні культурні осередки треба будувати на місцях. 2004 року він брав участь в автопробігу «Поїзд дружби» східними містами з концертами за єдність. 2005-го заснував рух «Не будь байдужим». Ініціював кінофестиваль «Двері», флеш-моб «ЧЖ», «Велодень» у Рівному. 2012 року створив ГО «Діти підземелля» — проєкт, що протистоїть примітивній культурі через творчість, музику, малюнки та живе спілкування.
Під час АТО гурт започаткував акцію «Гітара для солдата». 2016 року Юрій отримав ювілейну медаль «25 років незалежності України». Усі ці дії — не окремі епізоди, а послідовна лінія: мистецтво як зброя сильніша за автомат, як він сам сформулював у одному з інтерв’ю.
Особисте: втрати, народження нових зірок і перехід на українську
2014 рік забрав дружину Марину Паскар. Ця втрата стала важким випробуванням, але життя продовжувалося. Донька Катерина вивчає журналістику у Варшаві. 13 вересня 2020 року народився син Еней, 14 червня 2023-го — син Арей. Саме з появою доньки родина повністю перейшла на українську мову — свідомий вибір, про який Журавель розповідав з гордістю.
Його життєве кредо — рядки Михайла Старицького: «Співай, ридай і будь готовий замість лаврового терновий вінець узяти на чоло». Девіз простий і глибокий: «Розумний вираз обличчя — не ознака розуму. Посміхайтесь!!!». Робота для нього — найкраще хобі, а відпочинок — приїзд дочки чи заняття спортом: волейбол, бадмінтон, плавання.
Серпень 2025-го: гітару — на автомат
У серпні 2025 року 53-річний Юрій Журавель оголосив про мобілізацію до однієї з бригад морської піхоти ЗСУ. «Міняю гітару на автомат» — фраза, яка облетіла медіа й соціальні мережі. Це був не імпульс, а логічне продовження його життєвої позиції: якщо мистецтво — зброя в гібридній війні, то в повномасштабній треба брати й реальну. Служба в морській піхоті стала новим етапом, де драйв рокабілі трансформувався в дисципліну та братерство.
Лютий 2026-го: серце, що не витримало, і медики, які врятували
10 лютого 2026 року, в день народження дружини Наталії, Юрій переніс обширний інфаркт. Він сам викликав швидку. Від дзвінка до складної операції зі стентування минуло лише 40 хвилин. Лікарі врятували життя. У березні музикант і воїн уперше вийшов на зв’язок після госпіталізації, подякував медикам і показав фото з лікарні. Стан стабілізувався. Ця історія — не просто медичний випадок. Це черговий доказ: навіть коли серце не витримує, дух залишається незламним.
Цікаві факти про Юрія Журавеля
- Він самоучка в усьому: не закінчував ні музичної, ні художньої школи, а радянська система не змогла відбити в нього бажання творити.
- Його графіка часів Майдану була спалена «Беркутом», але цифрові копії стали безсмертними символами опору.
- У книзі «Знай наших» 59 історичних постатей зображені не трагічними жертвами, а яскравими, «крутими» людьми з драйвом і характером — саме так, як мріяв автор.
- Родина Журавелів повністю перейшла на українську мову завдяки доньці, яка пішла в садочок.
- У 53 роки він свідомо мобілізувався до морської піхоти, а за кілька місяців пережив обширний інфаркт і продовжує відновлюватися.
- Його кредо: мистецтво — зброя потужніша за автомат, а посмішка — ознака сили, а не слабкості.
- Календарі та книги «Знай наших» розлітаються по всьому світу, і українці в різних країнах фотографуються з ними як із частинкою дому.
«Моя зброя потужніша, ніж звичайний автомат», — так Юрій Журавель сформулював свою життєву філософію ще задовго до повномасштабної війни.
«Українські історичні постаті мають виглядати весело, сповненими життя, сексу і драйву», — наголосив він у 2022 році, пояснюючи, чому його герої не лякають, а надихають.
Його історія триває. Після госпіталізації Юрій поступово повертається до активного життя, а його приклад — музика, малюнки, книги, служба та боротьба за власне серце — продовжує надихати тих, хто шукає в собі сили не здаватися. Кожен новий акорд, кожна нова ілюстрація чи просто щоденна посмішка в складний час — це маленька перемога, яку Юрій Журавель виборює щодня. І це найкращий урок, який він дає всім нам.
About the Author
