Кирило Олексійович Буданов народився 4 січня 1986 року в Києві, в районі Дарниця на лівому березі. Сьогодні, у 2026-му, цій людині виповнилося 40 років, і вона очолює Офіс Президента України. Шлях від молодого лейтенанта аеромобільних військ до генерал-лейтенанта та однієї з найвпливовіших постатей держави проліг через бойові рейди, поранення, замахи та рішення, від яких залежали життя тисяч людей.
Його історія — це не сухий перелік посад. Це розповідь про чоловіка, який з 2007 року обрав службу у військовій розвідці і ніколи не згорнув з обраного маршруту, навіть коли вибухи лунали поруч, а отрута проникала в дім. Призначення 5 серпня 2020 року начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони стало поворотним моментом не лише для нього, а й для всієї української оборонної архітектури. А 2 січня 2026 року Президент Володимир Зеленський запропонував йому нову роль — керівника Офісу Президента.
Ранні роки Кирила Буданова минали у звичайній київській сім’ї. Батько Олексій працював інженером на Київському радіозаводі, пізніше займався бізнесом з переробки акумуляторів. Мати Тетяна вела домашнє господарство, до того працювала в РАГСі. Дитинство хлопець провів на вулиці Бойченка (нині Анатолія Солов’яненка). Літні місяці часто проводив у Криму в родичів, де займався підводним орієнтуванням і отримував спортивні розряди. Саме ці навички пізніше не раз рятували життя під час секретних операцій.
У школі № 128 на лівому березі Кирило вчився в єврейських класах, які фінансувала єврейська громада в непрості 1990-ті. Там він опанував іврит і досі зберігає теплі зв’язки з громадою — у кабінеті навіть стоїть менора. Батько мріяв про технічну кар’єру сина, але хлопець з дитинства тягнувся до військової справи. Вплинув дідусь, який у 1950-х п’ять років служив на флоті. Фільми з Жаном-Полем Бельмондо, особливо «Професіонал», теж зіграли свою роль. Після 11 класу 2003 року Кирило поїхав до Одеси вступати до єдиного тоді військового інституту, що готував десантників.
Навчання в Одеському інституті Сухопутних військ (факультет аеромобільних військ) стало справжнім випробуванням. Суворі нормативи, строєва підготовка, математика та термодинаміка, які доводилося зубрити ночами. Були і побутові конфлікти з місцевими, і традиційне «дідівство». Кирило не здавався: таємно читав заборонену літературу, будував у підрозділі скеледром для тренувань. 2007 року він закінчив інститут лейтенантом і одразу потрапив до підрозділів спеціального призначення Головного управління розвідки МО України. Служба почалася на Рибальському острові в Києві — база, де формували еліту воєнної розвідки.
Перші роки в ГУР — це інтенсивна підготовка, закордонні відрядження та накопичення досвіду. До 2014-го великих бойових завдань за кордоном не було, але база постійно вдосконалювалася. Буданов пройшов шлях від молодшого офіцера до командира груп. Коли навесні 2014-го Росія анексувала Крим і почалася війна на сході, він опинився в епіцентрі. Влітку 2014-го увійшов до «Групи 40» — підрозділу, де служили і досвідчені ветерани, і молоді офіцери. П’ять місяців інтенсивних рейдів від Маріуполя до Станиці Луганської: розвідка, диверсії, евакуація поранених.
Бойове хрещення виявилося жорстоким. У березні 2015-го під Горлівкою група потрапила на мінне поле — осколки поранили шию та плече. Кирило залишився на полі бою, але побратими винесли його. Друге поранення сталося в день народження дружини — куля, спокійна реакція, як у справжнього професіонала. Третє, грудень 2016-го, — поранення ліктя, яке вимагало понад двадцяти операцій та реабілітації у американському центрі Walter Reed. Американські партнери, з якими Буданов співпрацював ще з часів навчання в підрозділі, що проходив підготовку за програмами ЦРУ, допомогли з лікуванням. Кожен такий епізод загартовував характер і одночасно робив зрозумілішою ціну, яку платить розвідник за точну інформацію.
2016 рік приніс одну з найвідоміших операцій — рейд у окупований Крим. Група з п’яти спецпризначенців висадилася на західному узбережжі для доставки озброєння та вибухівки поблизу російських об’єктів. 6–8 серпня відбулася сутичка з групою ФСБ «Вимпел». Українські розвідники знищили підполковника Романа Каменєва та єфрейтора Семена Сичова. Група відійшла без втрат, хоча операція мала й драматичні моменти — стрибок зі скелі в море та десятикілометрове плавання. Цей рейд став сигналом: українська розвідка здатна діяти глибоко в тилу ворога навіть після анексії.
Паралельно з кар’єрою розгорталося особисте життя. 2013 року на потязі з Одеси Кирило познайомився з Маріанною — психологом за освітою. Знайомство, яке сама Маріанна називає «Богом передбаченим». На перше побачення він прийшов з квітами, книгою Стефана Цвейга та… вагами (натяк на її фах). Вона довго не погоджувалася на шлюб, але наполегливість переможця взяла своє. Одружилися 25 жовтня 2014 року — вже під час війни. Для Кирила це був другий шлюб; від першого в нього є син. Сім’я стала головною опорою. Маріанна волонтерила у військовому шпиталі, 2020-го балотувалася до Київради від «УДАР», пізніше стала радницею Віталія Кличка. Вони разом відвідують храм ПЦУ. У найважчі моменти вона залишалася поруч — навіть після отруєння.
Квітень 2019 року — ще одне випробування. Росіянин Олексій Ломака встановив міну в автомобіль Chevrolet Evanda Буданова. Вибух стався передчасно, зловмисника та групу затримали. Це був лише один з більш ніж десяти замахів, які пережив розвідник з 2014 року. Ракетний удар по будівлі ГУР під час повномасштабного вторгнення, отруєння дружини 28 листопада 2023 року важкими металами (миш’як і ртуть) разом із кількома співробітниками — усе це не зламало, а лише зміцнило рішучість. Буданов публічно заявляв, що такі спроби — це визнання ефективності роботи. «Мені це подобається. Це означає, що ми свою роботу робимо правильно».
5 серпня 2020 року указом Президента Володимира Зеленського Кирило Буданов очолив ГУР МО. Йому було 34 роки — один з наймолодших керівників військової розвідки в історії незалежної України. За час його керівництва відомство перетворилося на сучасну структуру, здатну вести асиметричну війну. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими (з травня 2022-го), участь у звільненні острова Зміїний, постачання та евакуація з «Азовсталі», операція зі звільнення вишок Бойка в серпні 2023-го — усе це реальні кейси, де розвідка відігравала ключову роль. Безпілотні катери Magura V5, удари по кораблях Чорноморського флоту РФ, рейди на Крим біля мису Тарханкут, удари дронів по аеродромах, ППО та нафтопереробній інфраструктурі — нова реальність, яку ГУР активно формувала.
Підрозділ Group-13 став символом технологічного прориву української розвідки. У 2022–2024 роках саме ці сили суттєво обмежили можливості російського флоту в Чорному морі. Міжнародна співпраця — з ЦРУ, британськими та іншими спецслужбами — дозволила отримувати критичну інформацію та технології. Буданов став одним з найпублічніших голів розвідки в світі: інтерв’ю, прогнози щодо деокупації Криму, прямі звернення до ворога. Така відкритість — рідкісне явище для людини на цій посаді, але вона працювала як елемент психологічної боротьби.
2 січня 2026 року Кирило Буданов залишив посаду начальника ГУР (його наступником став Олег Іващенко) і очолив Офіс Президента України. Це рішення стало логічним продовженням: людина, яка роками бачила війну зсередини, отримала можливість впливати на стратегічні рішення на найвищому рівні. У березні 2026-го його також призначили головою Ради з питань підтримки підприємництва. Новий етап вимагає інших навичок — політичної координації, антикорупційної роботи, медіації між гілками влади. Досвід розвідника, який звик працювати з обмеженою інформацією та високими ставками, тут виявився неоціненним.
Особисте життя залишається для Буданова головним якорем. Дружина Маріанна, син від першого шлюбу, батьки (батько пішов з життя кілька років тому) — усе це формує людину, яка вміє цінувати мирне життя. У кабінеті живуть улюбленці: кіт, канарка та дві жаби. Є шахова дошка, платівки від Prodigy до Beatles, самурайська катана як символ дисципліни. Перед операціями він слухав «Меч Арея» гурту «Тінь сонця» і випивав 20 грамів рому — ритуал, що поєднує традицію та концентрацію. Друзі та підлеглі відзначають: він впертий, але вміє слухати, вимагає порядку (навіть військові звання в документах), водночас уміє жартувати і створювати атмосферу, де люди готові йти за ним у найнебезпечніші рейди.
Цікаві факти про Кирила Буданова
Понад десять замахів на життя. З 2014 року російські спецслужби неодноразово намагалися ліквідувати Буданова — від замінованої автівки 2019 року до ракетного удару по будівлі ГУР та отруєння дружини 2023-го. Сам він вважає це «мірою визнання» ефективності роботи.
У кабінеті — зоопарк. Поряд з картами та секретними документами живуть кіт, канарка та дві жаби. Одна з жаб навіть отримала ім’я Петро. Така любов до тварин — одна з небагатьох «цивільних» рис людини, чиє життя постійно під загрозою.
Другий шлюб і роман на потязі. З Маріанною познайомився 2013 року в потязі Одеса–Київ. На перше побачення приніс квіти, книгу Цвейга та ваги. Одружилися 25 жовтня 2014-го вже під час війни. Від першого шлюбу (2009) має сина.
Іврит зі шкільної парти. У 1990-ті навчався в єврейських класах школи № 128. Досі пам’ятає мову і підтримує зв’язки з громадою. У кабінеті — менора.
Реабілітація в Walter Reed. Після третього поранення 2016 року лікувався в американському військовому медичному центрі. Американські партнери допомогли не лише з медициною, а й з подальшою співпрацею.
Стратегічна освіта у 2024-му. Закінчив курс «Стратегічна архітектура» в Києво-Могилянській бізнес-школі. Паралельно з 2023 року навчається в аспірантурі Острозької академії за спеціальністю «Політологія».
Прогноз вторгнення завчасно. Ще у листопаді 2021 року в інтерв’ю Military Times попереджав про підготовку Росії до повномасштабного нападу до кінця січня. Багато хто тоді сумнівався — реальність підтвердила точність аналізу.
Кирило Буданов ніколи не позиціонував себе як «людина війни». Навпаки — у розмовах з близькими він повторює: «Я людина миру, яка все життя воює». Ця внутрішня суперечність, мабуть, і є ключем до розуміння його характеру. Кожна операція, кожен врятований боєць, кожен удар по ворожій інфраструктурі — це кроки до того дня, коли зброя замовкне. А поки — він продовжує працювати в тому темпі, який задає сама історія.
Його біографія ще далека від завершення. Нові виклики на посаді керівника Офісу Президента, необхідність балансувати між безпекою, економікою та суспільними очікуваннями — усе це вимагає нових навичок. Але базові якості залишаються незмінними: холодний розрахунок розвідника, гаряче серце патріота та непохитна віра в те, що Україна переможе. Бо за спиною в нього — не лише нагороди та звання, а й тисячі історій людей, які вижили завдяки його рішенням. І це найважливіша біографія, яку не напише жодна енциклопедія.
About the Author
