Олег Ляшко: політичний шлях та служба в ЗСУ

Олег Ляшко у 2026 році — це вже не лише колишній народний депутат і лідер Радикальної партії, а й командир 432-го окремого полку безпілотних систем Збройних Сил України. Його шлях від журналіста з Чернігова до одного з найупізнаваніших політиків 2010-х, а згодом — до офіцера, який керує підрозділом дронів на передовій, відображає складну трансформацію багатьох українських лідерів під час війни.

Коротка відповідь на головне питання: Ляшко — політик-популіст, який у 2014 році посів третє місце на президентських виборах з 8,32 % голосів, очолював партію, що на парламентських виборах того ж року здобула 22 мандати, а після 2019 року втратив депутатський мандат і з 2022-го служить у війську. Сьогодні він відповідає за один з ключових напрямів сучасної війни — безпілотні системи.

Дитинство та юність: від чернігівського інтернату до колгоспного скотаря

Олег Валерійович Ляшко народився 3 грудня 1972 року в Чернігові. Батьки розлучилися рано, і мати віддала сина до школи-інтернату. Літо хлопець проводив у селі Лизине на Луганщині в дядька по материнській лінії. Саме там, у колгоспі «Прогрес», він почав трудовий шлях — працював скотарем. Цей досвід пізніше часто згадував у політичних виступах як основу для розуміння життя простих людей.

Після школи Ляшко вступив на юридичний факультет Харківського державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, який закінчив у 1998 році. Пізніше, вже під час активної політичної кар’єри, здобув другу освіту — у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за спеціальністю «міжнародний бізнес».

Журналістська кар’єра: від кореспондента до головного редактора

Ще до політики Ляшко пройшов серйозну школу журналістики. У 1990–1992 роках працював кореспондентом і завідувачем відділу в газеті «Молода гвардія». Потім редагував «Комерційні вісті» при Міністерстві зовнішньоекономічних зв’язків, додаток «Політика» в «Правді України». З 1996 року став головним редактором газети «Політика», яку 1999-го закрили за рішенням суду. З 2000 по 2006 рік очолював газету «Свобода». У 2016–2019 роках вів власну програму «Правда Ляшка» на телеканалі NewsONE.

Цей період сформував його стиль — жорсткий, емоційний, орієнтований на широку аудиторію. Ляшко навчився говорити мовою вулиці, що пізніше стало його головною політичною зброєю.

Вхід у велику політику: від БЮТ до власної партії

У 2006 році Ляшко вперше потрапив до Верховної Ради V скликання за списком Блоку Юлії Тимошенко. Працював у комітетах, очолював тимчасові слідчі комісії. У 2010-му його виключили з фракції БЮТ за співпрацю з коаліцією більшості. Це стало поворотним моментом.

У 2011 році він очолив Радикальну партію, яка швидко набрала популярність завдяки радикальній риториці, акценту на земельному питанні, боротьбі з олігархами та захисту «простих людей». У 2012-му пройшов до парламенту вже як лідер власної сили. Партія позиціонувала себе як альтернатива старій системі — з елементами націоналізму, популізму та соціальної риторики.

Пік впливу: 2014 рік і президентська кампанія

Після Революції Гідності Ляшко балотувався в президенти. 25 травня 2014 року він посів третє місце, набравши 8,32 % голосів. На парламентських виборах того ж року Радикальна партія отримала 22 мандати. Ляшко став одним з найяскравіших опозиційних голосів, відомим емоційними виступами, публічними конфліктами та жорсткою критикою влади.

Його партія вийшла з коаліції у 2015-му після голосування за децентралізацію. Ляшко активно використовував соціальні мережі та прямі ефіри, що для того часу було новаторським підходом до комунікації з виборцями.

Втрата мандату та період переосмислення: 2019–2022

На парламентських виборах 2019 року Радикальна партія набрала лише 4,01 % і не подолала прохідний бар’єр. Ляшко втратив депутатський мандат уперше за 13 років. Спроба повернутися на Чернігівщині у 2020-му теж не увінчалася успіхом — він посів друге місце.

Цей період багато хто сприймав як завершення його політичної кар’єри. Однак війна 2022 року кардинально змінила траєкторію.

Військова служба: від присяги до командування полком безпілотників

На початку жовтня 2022 року Ляшко приєднався до Збройних Сил України. Військову присягу склав 3 жовтня. Спочатку служив у складі 63-ї окремої механізованої бригади. 11 жовтня 2024 року його призначили командиром батальйону безпілотних систем цієї бригади.

6 травня 2026 року, за рішенням командування Сухопутних військ, старшого лейтенанта Ляшка звільнили з посади командира батальйону (який за результатами 2025 року увійшов до п’ятірки кращих підрозділів Сил оборони за кількістю знищених ворогів) і призначили командиром 432-го окремого полку безпілотних систем 11-го армійського корпусу. Батальйон розширили до полку саме завдяки ефективності роботи під його керівництвом. 26 січня 2026 року Президент Володимир Зеленський вручив йому орден «За заслуги» III ступеня.

Перехід від парламентських дебатів до управління дронами на фронті став для багатьох символом того, як війна переформатувала навіть найяскравіших політичних фігур.

Політичні погляди та ідеологія: що залишилося незмінним

Радикальна партія Ляшка завжди поєднувала популістські гасла з елементами націоналізму та соціальної справедливості. Ляшко послідовно виступав за посилення ролі держави в економіці, захист українського виробника, жорсткішу політику щодо олігархів і радикальніші методи боротьби з корупцією. Під час війни його публічні заяви стали стриманішими, фокус змістився на підтримку армії та єдність.

Сьогодні він рідко коментує внутрішню політику, натомість веде активну діяльність у соцмережах як військовослужбовець — дякує побратимам, розповідає про результати роботи підрозділу та підтримує бойовий дух.

Цікаві факти про Олега Ляшка

• Почав трудовий шлях скотарем у колгоспі на Луганщині — досвід, який часто використовував у риториці як «людина з народу».
• У 2014 році став третім на президентських виборах, випередивши багатьох досвідчених політиків попри відсутність масштабного адміністративного ресурсу.
• Його батальйон безпілотників у 2025 році увійшов до п’ятірки найкращих підрозділів Сил оборони за ефективністю знищення ворога.
• У травні 2026 року очолив окремий полк безпілотних систем — один з найсучасніших родів військ.
• Одружений з Росітою з 2018 року (у фактичному шлюбі понад 20 років до цього), має доньку Владиславу та сина Олександра.
• Отримав орден «За заслуги» III ступеня саме під час служби на фронті — нагороду, яку часто вручають за особисту мужність.

Особисте життя та мотивація

Ляшко одружений з Росітою Сайранен (за деякими джерелами — Олександрівною). У них двоє дітей: донька Владислава (2002 року народження) та син Олександр (2020). Попри публічність, родинне життя він завжди тримав у тіні. Після початку повномасштабної війни фокус його публічних повідомлень змістився на фронт, побратимів і підтримку України.

Його рішення піти служити в 50 років, коли багато політиків його покоління обрали інші шляхи, стало несподіванкою навіть для критиків. Сьогодні Ляшко демонструє, що для частини українського істеблішменту захист країни став абсолютним пріоритетом.

Хронологія ключових етапів кар’єри Олега Ляшка

Сьогодні Олег Ляшко продовжує служити на передовій у новій якості — як командир підрозділу, який використовує найсучасніші технології війни. Його історія показує, як навіть найколоритніші політичні фігури України здатні переосмислювати свій шлях заради захисту країни. А розмова про нього, ймовірно, триватиме ще довго — як у контексті минулого популізму, так і в контексті нинішньої оборони.

About the Author

Стаценко Ярослав

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts