Володимир Ращук народився 11 жовтня 1987 року в Маріуполі й уже в шкільні роки поєднував спортивні зали з музичними інструментами та першими спробами на сцені. Сьогодні він — лейтенант Національної гвардії України, командир роти батальйону «Свобода» бригади «Рубіж», позивний «Артист», і водночас актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки з більш ніж двадцятьма ролями в кіно та серіалах. Його життя — це не просто два паралельні світи, а єдина тканина, де реальні бої надають глибини театральним образам, а сцена допомагає зберігати людяність посеред війни.
Перші кроки в Маріуполі сформували характер, який пізніше витримав і обстріли, і зйомки під час служби. Місто на березі Азовського моря з металургійними комбінатами та морським вітром дало хлопцю, який з дитинства займався водним поло, волейболом і вільною боротьбою. Кандидат у майстри спорту з боротьби — це не просто розряд, а школа дисципліни, витримки та вміння читати суперника за найменшими рухами. Паралельно він опанував гітару, фортепіано та ударні, грав у місцевих гуртах і відчував, як ритм музики переплітається з ритмом тіла.
У 2007 році, ще студентом Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, Володимир вийшов на сцену Національного театру імені Лесі Українки. Закінчивши університет у 2010-му, він став повноправним членом трупи. Театр став домом, де він грав різноманітні ролі — від романтичних героїв до складних драматичних персонажів. Кожен спектакль вимагав повного занурення, і саме ця здатність до емпатії пізніше допомогла йому на фронті розуміти побратимів і приймати рішення під тиском.
Кіно прийшло трохи пізніше. У 2015–2016 роках Ращук зіграв головну роль Гліба Майорова в детективному серіалі «Відділ 44». Потім були «Чорний ворон», епізоди в інших проєктах. Ролі були різними, але в кожній відчувалася внутрішня сила, яку актор приносив зі спорту та музики. До 2022 року його кар’єра розвивалася стабільно: театр, зйомки, концерти. Маріуполь залишався в серці — місто дитинства, перших перемог і спогадів.
24 лютого 2022 року все змінилося. Володимир Ращук, як і багато українців, не чекав наказу. Він добровільно приєднався до Національної гвардії. Спочатку — піхотинцем у Київській області. Через чотири дні полігону його підрозділ увійшов у Рубіжне, а ще за десять днів опинився в повному оточенні. Бойовий хрещення було жорстким. Після загибелі командира роти в Сіверськодонецьку саме Ращук взяв командування на себе. Позивний «Артист» з’явився природно — колеги бачили, як він залишається собою навіть у найгарячіших точках.
За роки служби він отримав кульове поранення та шість контузій. Бої за Сіверськодонецьк, Лисичанськ, Бахмутський напрямок залишили глибокі сліди. Сьогодні підрозділ Ращука діє на Покровському напрямку. Він уже не просто командир роти — працює в управлінні боєм батальйону, планує операції, навчає молодших. Досвід, здобутий ціною крові, перетворився на інстинкт: читати поле бою, передбачати дії противника, зберігати холодний розум, коли навколо хаос.
Повернення до мистецтва стало не паузою, а продовженням. У 2024 році Ращук знявся у військовій ролі у «Конотопській відьмі». У 2024–2025 роках зіграв головну роль Івана Криницького в серіалі «Прикордонники» та його продовженні. Образ майора, який веде курсантів крізь випробування, народився не з фантазії сценаристів — він виріс із реального досвіду. У 2025-му вийшов фільм «Каховський об’єкт» — український зомбі-хорор, де загін військових стикається з радянськими зомбі в затопленому бункері після підриву Каховської ГЕС. Роль Джмеля — чоловіка, якого важко здивувати війною, але який потрапляє в справжнє пекло — Ращук зіграв під час служби. На знімальному майданчику він передавав цивільним акторам нюанси поведінки в бою, які не прочитаєш у підручниках.
Театр теж не відпустив. Разом із дружиною Вікторією Білан-Ращук, акторкою та співачкою, вони працювали над спільною виставою «Дружини» — соціальним проєктом на підтримку жінок, які чекають на фронті, втратили близьких чи сумніваються. У жовтні 2025 року в родині народився син. Особисте життя зазнало змін — шлюб, який тривав понад десять років, завершився, але Ращук продовжує балансувати батьківство, службу та творчість. Нові стосунки та щоденна відповідальність за людей на фронті роблять його ще більш зосередженим.
Війна не зламала актора — вона додала його образам ваги. Коли Ращук виходить на сцену чи в кадр, глядач відчуває не просто гру, а прожиту правду. Позивний «Артист» він виправдовує щодня: і в окопах, де планує штурми, і в театрі, де кожна репліка наповнена реальними емоціями. Багато хто з колег-акторів, які на початку війни заявляли про мобілізацію, залишилися в тилу. Ращук — той рідкісний випадок, коли слова перетворилися на дії, а дії — на нову якість мистецтва.
Шлях до театру: від маріупольських залів до столичної сцени
Київський університет театру став для Ращука не просто навчальним закладом, а місцем, де спортивна дисципліна зустрілася з акторською свободою. Курс Леся Танюка вимагав глибокого занурення в текст і в себе. Уже на третьому курсі Володимир отримав перші ролі в театрі Лесі Українки. Сцена стала простором, де він міг проживати десятки життів, не покидаючи власного.
За роки роботи в театрі Ращук зіграв більше двадцяти ролей. Кожна вимагала різних технік: від класичної драми до сучасної прози. Він ніколи не зупинявся на досягнутому — паралельно знімався в кіно, грав музику, підтримував форму в залі. Така багатогранність рідкісна навіть у мирний час. У воєнний вона стала рятувальним кругом.
Фронтовий досвід: від добровольця до командира
Рішення йти на війну було миттєвим. 24 лютого 2022 року Ращук зібрав речі й вирушив до військкомату. Перші тижні — Київщина, потім схід. Рубіжне, Сіверськодонецьк, Лисичанськ. Коли загинув командир роти, саме він прийняв рішення і повів людей. Це не була гра в героя — це була необхідність. Пізніше він отримав офіцерське звання лейтенанта і посаду командира роти в батальйоні «Свобода».
Контузії та поранення не стали приводом для демобілізації. Після лікування Ращук повертався в стрій. Сьогодні його підрозділ на Покровському напрямку. Він планує операції, навчає молодь, зберігає життя підлеглих. Бойовий досвід перетворився на інтуїцію: відчувати, коли ворог замислить фланговий маневр, коли потрібно стиснути зуби і тримати позицію.
Кіно та серіали після 2022 року: реальність у кадрі
«Прикордонники» стали одним із найуспішніших проєктів останніх років. Образ Івана Криницького — майора, який поєднує жорсткість і людяність, — Ращук створив на основі власного досвіду. Серіал показує не лише бойові дії, а й внутрішній світ людей у формі. Друга частина вийшла в 2025 році і продовжила історію.
«Каховський об’єкт» — це вже інший жанр: зомбі-хорор з глибоким підтекстом. Роль Джмеля вимагала показати людину, яка бачила стільки, що навіть потойбічне не лякає. На зніманнях Ращук працював під час ротацій. Він консультував команду з питань тактики, поведінки під вогнем, психології бійця. Фільм став не просто розвагою, а способом проговорити травму через метафору.
| Рік | Проєкт | Роль | Примітка |
|---|---|---|---|
| 2015–2016 | «Відділ 44» | Гліб Майоров (головна) | Детективний серіал |
| 2019 | «Чорний ворон» | Епізодична | Історична драма |
| 2024 | «Конотопська відьма» | Військовий ЗСУ | Воєнна драма |
| 2024–2025 | «Прикордонники» | Іван Криницький (головна) | Серіал про кордон і війну |
| 2025 | «Каховський об’єкт» | Джміль | Зомбі-хорор з воєнним підтекстом |
Таблиця демонструє еволюцію ролей: від мирних детективів до образів, які безпосередньо відображають реальність війни. Кожна нова робота Ращука несе відбиток фронтового досвіду.
Цікаві факти про Володимира Ращука
- Позивний «Артист» він отримав не за театральне минуле, а за те, як зберігав спокій і гумор навіть у найкритичніших ситуаціях на фронті.
- У 2025 році Ращук став батьком — син народився 5 жовтня. Це стало для нього новим джерелом мотивації продовжувати і службу, і творчість.
- Він — один із небагатьох акторів, хто реально поєднує чинну службу в Національній гвардії з активною знімальною діяльністю без перерв на «творчі відпустки».
- Маріупольський дім Ращука зруйновано. Батько актора досі перебуває на окупованій території в Донецьку — це одна з найболючіших тем в інтерв’ю.
- На зніманнях «Каховського об’єкта» Ращук був єдиним актором з реальним бойовим досвідом і проводив імпровізовані тренінги для колег.
- Крім боротьби, Ращук професійно займався водним поло та волейболом — спорт став основою його фізичної та психологічної стійкості.
Особисте життя та нові виклики 2026 року
Шлюб з Вікторією Білан-Ращук тривав понад десять років. Вони разом працювали над проєктами, підтримували один одного в найважчі моменти. Народження сина стало радісною подією, але й випробуванням — батько на фронті, мати з немовлям у тилу. У 2026 році пара розійшлася, проте Ращук продовжує активно брати участь у вихованні дитини. Нові стосунки та щоденна відповідальність роблять його ще більш зрілим і зосередженим.
Він часто говорить: з війська не піде, але позивний «Артист» треба виправдовувати. Це не пафос — це життєва позиція. Мистецтво для нього стало способом проговорювати те, що не скажеш прямо в окопі. Вистава «Дружини», над якою вони працювали з колишньою дружиною, — приклад того, як театр може підтримувати тисячі жінок по всій країні.
Чому його історія важлива для України
Володимир Ращук — не просто актор-воїн. Він — дзеркало покоління, яке в 30–40 років змушене було стати захисниками, не втративши при цьому здатності творити. Його шлях показує, що мистецтво і обов’язок перед країною не суперечать одне одному. Навпаки — одне живить інше. Коли він виходить на сцену після ротації, глядачі бачать не тільки гру, а й живу історію стійкості.
Для початківців, які цікавляться українським кіно та театром, Ращук — приклад того, як реальний досвід робить роль справжньою. Для просунутих — це можливість аналізувати, як травма війни трансформує акторську техніку, як фронтова інтуїція впливає на вибір ролей і режисерські рішення. Його фільмографія після 2022 року — це вже не просто робота, а документ епохи.
Сьогодні Ращук продовжує служити на Покровському напрямку і паралельно знімається в нових проєктах. Його історія ще не завершена — кожен новий день додає нові штрихи до портрета людини, яка вміє бути і воїном, і митцем одночасно. І саме в цій подвійності народжується сила, яка надихає тисячі українців триматися і творити навіть у найтемніші часи.
About the Author
