Посада командувача Сухопутних військ Збройних Сил України — це не просто адміністративний пост у військовій ієрархії. Це роль людини, яка тримає в руках долю тисяч солдатів, координує оборону на найдовшому фронті Європи та приймає рішення, що впливають на хід війни. Від перших років незалежності до сьогоднішніх днів ця посада еволюціонувала разом із армією, від спадщини радянських структур до сучасної, адаптованої до реалій високотехнологічного конфлікту.
Коротко кажучи, командувач Сухопутних військ керує основною ударною силою української армії — піхотою, танковими підрозділами, артилерією та допоміжними частинами. Він відповідає за планування операцій, підготовку особового складу, логістику та впровадження нових технологій на полі бою. Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, ця роль набула особливої ваги: від координації оборони на східних і південних напрямках до інтеграції дронів, систем зв’язку та стандартів НАТО.
Що означає посада командувача Сухопутних військ
Сухопутні війська — це хребет Збройних Сил України. Вони включають мотопіхотні, танкові, артилерійські бригади, частини розвідки, інженерні та тилові підрозділи. Командувач очолює цей величезний організм, підпорядкований Головнокомандувачу ЗСУ. Його завдання — не лише віддавати накази, а й забезпечувати баланс між наступальними діями, обороною та збереженням життя військових.
На практиці це означає щоденну роботу з картами, аналітикою розвідки, координацією з іншими родами військ — Повітряними силами, Військово-морським флотом, Силами спеціальних операцій. Командувач впливає на те, як армія реагує на нові загрози: від масованих ракетних ударів до FPV-дронів, які змінили тактику ближнього бою. Він також відповідає за моральний дух військ, бо саме сухопутні частини несуть основний тягар на лінії зіткнення.
У мирний час роль виглядала більш рутинною: навчання, модернізація техніки, участь у міжнародних навчаннях. Але з 2014 року, а особливо після 2022-го, посада перетворилася на епіцентр стратегічних рішень. Кожен новий командувач приносить свій досвід — від командування бригадами на фронті до роботи з іноземними партнерами.
Історія посади: від незалежності до сьогодення
Після проголошення незалежності України в 1991 році Сухопутні війська успадкували значну частину радянської спадщини. Перші командувачі змушені були реформувати структуру, скорочувати особовий склад і адаптувати армію до нових реалій. Василь Собков, який очолював війська з 1994 по 1998 рік, став одним із перших, хто почав формувати національну ідентичність армії. За ним посада переходила від одного генерала до іншого, відображаючи політичні зміни в країні.
У 2000-х посада часто поєднувалася з функціями заступника міністра оборони. Це дозволяло командувачам впливати не лише на оперативні питання, а й на бюджет та закупівлі. Але реальна перевірка прийшла у 2014 році. Після анексії Криму та початку бойових дій на Донбасі Сухопутні війська стали основою оборони. Сергій Попко, який керував ними з 2016 по 2019 рік, зосередився на створенні нових бригад і підвищенні боєготовності.
Олександр Сирський, який обіймав посаду з 2019 по 2024 рік, увійшов в історію як один із ключових архітекторів оборони Києва на початку повномасштабного вторгнення. Його досвід командування на сході допоміг організувати контрнаступальні дії. Потім, у лютому 2024-го, посаду обійняв Олександр Павлюк — колишній глава Київської обласної військової адміністрації, який приніс досвід цивільно-військового співробітництва.
Михайло Драпатий, призначений у листопаді 2024-го, мав за плечима успішну оборону Харківщини та роботу на Луганському напрямку. Його заміна в червні 2025-го на Геннадія Шаповалова стала черговим кроком у пошуку балансу між бойовим досвідом і навичками інтеграції з НАТО. Кожен перехід показував: посада не статична, вона реагує на виклики часу.
Обов’язки та структура: як працює механізм
Командувач Сухопутних військ керує через систему оперативних командувань — «Північ», «Південь», «Схід» та «Захід». Кожне з них відповідає за певний регіон і координує дії бригад на фронті. У його підпорядкуванні — десятки тисяч військових, тисячі одиниць техніки, від танків до систем ППО наземного базування.
Основні напрямки роботи включають:
- Планування та проведення операцій — від локальних контратак до масштабних наступів.
- Підготовку особового складу — від новобранців у навчальних центрах до підвищення кваліфікації офіцерів.
- Логістику та забезпечення — постачання боєприпасів, палива, продовольства в умовах постійних обстрілів.
- Впровадження інновацій — інтеграцію безпілотників, систем зв’язку та розвідки.
Сучасна війна змінила пріоритети. Якщо раніше акцент був на танкових проривах, то тепер сухопутні війська активно використовують дрони для коригування артилерії, FPV-атаки та роботизовані платформи. Командувач повинен розуміти не лише класичну тактику, а й те, як технології впливають на виживання солдатів у окопах.
Структура включає також резервні частини, територіальну оборону в координації з іншими силами та медичну службу. Усе це вимагає від командувача не лише військових знань, а й управлінських навичок — вміння працювати з великими колективами, розподіляти ресурси та підтримувати зв’язок з цивільною владою.
Сучасні виклики: війна, технології та реформи
Повномасштабне вторгнення 2022 року поставило перед Сухопутними військами безпрецедентні завдання. Оборона Києва, контрнаступ на Харківщині, бої за Бахмут і Авдіївку, операції на півдні — кожен етап вимагав від командувачів гнучкості та швидких рішень. Масоване застосування дронів з обох сторін змінило правила гри: піхота тепер діє в умовах постійної загрози з повітря, а артилерія залежить від розвідки в реальному часі.
Інтеграція стандартів НАТО — ще один ключовий виклик. Це не лише нові системи озброєння, а й зміна культури командування: більше децентралізації, ініціативи на рівні молодших офіцерів, акцент на захист життя військових. Командувач повинен балансувати між радянською спадщиною та новими підходами, навчаючи тисячі людей працювати по-новому під час бойових дій.
Психологічний аспект теж важливий. Війна виснажує не лише техніку, а й людей. Командувач впливає на те, як організована ротація, відпочинок та підтримка родин. Рішення про наступ чи оборону завжди пов’язані з людськими долями — це не абстрактні цифри на карті, а реальні історії солдатів, які йдуть у бій.
Геннадій Шаповалов: профіль поточного командувача
З червня 2025 року посаду обіймає генерал-майор Геннадій Шаповалов. Народжений 1978 року на Кіровоградщині, він пройшов шлях від командира танкового взводу до високих штабних посад. Закінчив Військовий інститут танкових військ у Харкові з відзнакою, а пізніше — Командно-штабний інститут Національного університету оборони України. Додатково здобув освіту в Острозькій академії та Військовому коледжі Армії США.
Шаповалов командував 59-ю окремою мотопіхотною бригадою, де проявив себе як ефективний керівник. У 2022-му отримав звання бригадного генерала. Працював у Головному управлінні військового співробітництва, відповідав за взаємодію з партнерами. У 2024 році очолював Оперативне командування «Південь» та угруповання «Таврія» на Херсонському та Запорізькому напрямках. У 2025-му представляв Україну в місії НАТО в Німеччині, координуючи логістику та навчання.
Його призначення підкреслює акцент на поєднанні бойового досвіду з навичками міжнародної співпраці. Шаповалов бачить головне завдання у впровадженні інституційних змін — щоб армія діяла проактивно, ефективно та з використанням сучасних технологій. У його баченні — баланс між традиційними методами та інноваціями, які рятують життя на фронті.
Цікаві факти про командувачів Сухопутних військ
- Перший командувач після незалежності Василь Собков почав службу ще в радянській армії, але став одним із архітекторів національних Збройних Сил, реформуючи структуру під українські реалії.
- Олександр Сирський, будучи командувачем Сухопутних військ, особисто координував оборону столиці в перші дні повномасштабного вторгнення, що дозволило зберегти Київ.
- Багато командувачів мають досвід командування бригадами на фронті — це не кабінетні генерали, а люди, які знають ціну кожного рішення на лінії зіткнення.
- Посада часто стає трампліном до вищих ролей: кілька колишніх командувачів пізніше очолювали Генеральний штаб або Об’єднані сили.
- Сучасні командувачі активно впроваджують дронові технології — від розвідки до ударних систем, що радикально змінило тактику сухопутних боїв порівняно з 2014 роком.
Роль командувача Сухопутних військ — це постійний баланс між стратегією, людяністю та адаптацією до нових реалій. Кожен, хто обіймає цю посаду, несе на плечах не лише відповідальність за техніку та плани, а й за долі тих, хто захищає країну на передовій. У часи, коли війна диктує свої правила, саме такі лідери визначають, наскільки швидко армія вчиться, змінюється та перемагає. Історія посади продовжується, і кожен новий етап додає нові сторінки до літопису української оборони.
About the Author
