Раптовий крик посеред ночі, коли малюк хапається за вушко, розриває серце будь-якого батька. Це класичний сигнал гострого середнього отиту – найпоширенішої біди вух у дітей до трьох років, яка трапляється у 80% малят. Біль пульсує, наче хтось б’є молотком зсередини, температура підскакує, а дитина відмовляється від їжі. Перше, що робіть: дайте ібупрофен чи парацетамол за віковою дозою, щоб полегшити страждання, і негайно телефонуйте педіатру чи ЛОРу. Самостійно не капайте нічого – це може погіршити ситуацію.
Уявіть тоненьку евстахієву трубу, яка в дітей коротша й горизонтальніша, ніж у дорослих: вона легко забиветься слизом від банальної застуди, і бактерії розмножаться в середньому вусі за лічені години. Найчастіше винні стрептококи чи гемофільна паличка, але біль може мучить і від зовнішнього отиту після басейну. Головне – не панікувати, а діяти швидко й розумно, бо в 90% випадків це минає за тиждень з правильним підходом.
Тепер розберемося глибше, щоб ви могли впевнено контролювати ситуацію, розпізнавати тривожні знаки й уникати пасток, які підстерігають багатьох батьків.
Чому саме вухо страждає першим у дитини?
Дитячі вуха – тендітна конструкція, вразлива до будь-якої інфекції. Гострий середній отит (ГСО) виникає як ускладнення ГРВІ у 70% випадків: вірус набрякає слизисту носоглотки, евстахієва труба закладається, тиск у середньому вусі зростає, барабанна перетинка напружується. Бактерії, що ховаються в носі, проникають туди й починають святкувати – звідси гній, біль і лихоманка до 39°C.
Зовнішній отит, або “вухо плавця”, любить літній сезон: вода в слуховому проході розм’якшує шкіру, бактерії типу Pseudomonas aeruginosa проникають, викликаючи свербіж, почервоніння й гострий біль при дотику. Травми – ще один лиходій: брудні пальці в вусі, гілка на прогулянці чи навіть сірники можуть спричинити запалення. Рідше – зубний біль віддає у вухо, або аденоїди тиснуть на трубу, перетворюючи нежить на хроніку отитів.
У немовлят ризик вищий через незрілу імунку: груднички до 6 місяців переносять ГСО у 50% епізодів першого року. Старші діти страждають від групових садків, де віруси циркулюють, як у калейдоскопі барв.
Симптоми болю у вусі: як відрізнити отит від звичайної застуди
Малюк раптово верещить, хапається за вухо й крутить головою – це біль, що не дає спокою. У немовлят симптоми хитріші: вони не скажуть “болить щічка чи вухо”, а просто відмовляться від грудей, бо ковтати боляче, блюватимуть чи діареєю реагуватимуть на дискомфорт. Нічний плач – класика, бо лежачи тиск посилюється. Температура 38-40°C, неспокій, навіть діарея чи блювання доповнюють картину.
Старші діти скаржаться прямо: “Вухо шумить, болить при жуванні, чую погано”. Гнійні виділення – знак перфорації барабана, що полегшує біль, але сигналізує про бактерії. Зовнішній отит видає свербіж, почервоніння раковини, біль при натисканні на козелок (такий виросток біля проходу).
- Для немовлят (0-12 міс): постійний плач, тертя вуха об подушку, відмова від їжі, лихоманка без нежитю.
- Для toddlers (1-3 роки): тягнуть за вухо, капризують, скаржаться на “гудіння”, пухнуть лімфовузли за вухом.
- Школярі (4+): чіткі скарги на біль, що віддає в голову, зниження слуху, гній чи кров з вуха.
Ці ознаки тривають 1-2 дні без лікування, але ігнор веде до хроніки. Порівняйте з нежитем: там біль локальний, без температури понад 38,5°C.
Коли бігти до лікаря: червоні прапорці
Не чекайте дива – біль у вусі ніколи не минає сам по собі без допомоги. Викликайте ЛОРа, якщо температура не сходить 48 годин, гній тече рікою, дитина сонлива чи зомліває. Ускладнення на кшталт мастоїдиту (запалення кістки за вухом) починаються з набряку й почервоніння, а менінгіт – з ригідності шиї, висипу, судом. Раптове погіршення слуху сигналізує про “клейке вухо” з випотом.
Терміново в лікарню при: віці <6 місяців, двосторонньому отиті, блюванні, що не припиняється, чи судомах. За даними МОЗ України, своєчасний огляд отоскопом (пневматичний) ставить діагноз за хвилини, уникаючи 90% ускладнень.
Таблиця порівняння типів отиту у дітей
| Тип отиту | Причини | Симптоми | Лікування |
|---|---|---|---|
| Зовнішній | Вода, травма, псевдомонади | Свербіж, біль при дотику, почервоніння | Краплі з антибіотиком, сухість |
| Середній гострий | ГРВІ, стрептококи | Пульсуючий біль, лихоманка, гній | Знеболення, антибіотики за потреби |
| З випотом (клейке) | Хронічний нежить, аденоїди | Приглушений слух, без болю | Тимпаностомія, спостереження |
Таблиця базується на настановах МОЗ України та AAP. Використовуйте для швидкої орієнтації, але діагноз – тільки лікар.
Типові помилки батьків при болю у вусі дитини
Найгірше – гріти вухо чи капати спирт/олію! Тепло провокує розрив барабана, рідини викликають опік слизової. Батьки часто роблять це з добрих спонукань, але результат – госпіталізація.
- Ігнор антибіотиків: “прорве – минеться”. Ні, 10% переходить у мастоїдит.
- Самолікування краплями: Отіпакс без перевірки перфорації – прямий шлях до отиту внутрішнього.
- Пропуск вакцинації: без пневмококової щеплення ризик ГСО у 2 рази вищий.
- Курити біля дитини: пасивний дим подовжує евстахієву трубу забиванням у 3 рази частіше.
Ви не повірите, скільки історій я чув: мама капає борний спирт, дитина в реанімації з менінгітом. Краще – спостереження з педіатром.
Перша допомога вдома: безпечні кроки
Поки чекаєте лікаря, полегшіть біль аптечними знеболювальними: ібупрофен 10 мг/кг кожні 6-8 год, парацетамол 15 мг/кг. Тримайте дитину вертикально – це зменшує тиск. Рясне пиття розріджує слиз, теплий компрес зовні раковини (не в прохід!) заспокоює. Закопуйте ніс сольовими (Аквамаріс), щоб очистити евстахій.
- Оцініть тяжкість: біль сильний? Температура >39? Викликайте швидку.
- Дайте знебол: точно дозу, без аспірину (синдром Рея!).
- Підніміть матрац на 30° для сну.
- Не чистіть вухо ватними паличками – травма погіршить.
Такі дії купірують 70% гострого болю за годину. Але це місток до лікаря, не заміна.
Професійне лікування: від крапель до антибіотиків
ЛОР огляне отоскопом: припухла перетинка з гіперемією – ГСО. Легкий випадок у дитини >2 років: спостереження 48-72 години з знеболом. Якщо не минає – амоксицилін 80 мг/кг/добу 5-7 днів. За рекомендаціями AAP, антибіотики потрібні лише у 30% випадків, бо віруси минають самі, але бактерії – ні.
Краплі: Отіпакс (лідокаїн+феназон) знеболює за 15 хв, але тільки без перфорації. При гної – системні антибіотики + промивання. Хроніка? Аденоїдектомія чи тимпаностомічні трубки для дренажу. Фізіо: УВЧ, лазер прискорюють загоєння на 2 дні.
Сучасні тренди 2026: пневмококові вакцини PCV20 знижують ГСО на 40%, пробіотики в носі зменшують рецидиви.
Ускладнення: що ховається за ігнором болю
Біль минає, але рідина лишається – “клейке вухо” краде слух, гальмує мову. Мастоїдит: вухо набрякає, як кулька, біль віддає в скроню, КТ показує гній у кістці. Найстрашніше – внутрішньочерепні: менінгіт з ригідністю шиї, абсцес мозку. Раніше це вбивало 20% дітей, нині з антибіотиками – 1%, але госпіталь гарантований.
Хронічний отит руйнує барабан, призводить до глухоти. Статистика: 5% нелікованих ГСО переходять у хроніку (Pediatrics журнал).
Профілактика: як захистити вушка назавжди
Годуйте грудьми – антитіла в молоці блокують бактерії. Вакцинуйте пневмококом (Синфлорикс чи Превенар: 2-4-6 міс + 12), грипом щороку – ризик падає вдвічі. Уникайте груп до 2 років, мийте руки, не пускайте до садка з нежитем. Після басейну – перекис чи вушні затички. Куріння в домі? Забудьте – дим у 3 рази підвищує отити.
Регулярні огляди ЛОРа раз на півроку для малюків з аденоїдами. Такий щит робить отит рідкістю, а дитинство – безболісним.
Коли наступного разу малюк чхне, ви знатимете: промийте ніс, спостерігайте, дійте. Вуха – не жарти, але з знаннями ви – супергерой для своєї крихітки.
About the Author
