Нічний небокрай над українськими містами розривається від гучного дзижчання, яке нагадує звук старого мопеда, — це наближаються рої іранських дронів-камікадзе Shahed. Вони летять низько, майже непомітно для радара, несучи в носовій частині десятки кілограмів вибухівки, готові влучити в енергетичні об’єкти, житлові квартали чи інфраструктуру. БПЛА Shahed, відомий у Росії як «Герань-2», став одним із наймасштабніших інструментів терору в російсько-українській війні з 2022 року. Ці дрони не просто зброя — вони символізують нову еру асиметричної війни, де дешеві масові атаки кидають виклик найдорожчим системам протиповітряної оборони.
Shahed-136 — це баражуючий боєприпас іранського виробництва, який Росія активно використовує для ударів по цивільній інфраструктурі України. За роки війни Росія запустила тисячі таких дронів, змушуючи українські сили протиповітряної оборони постійно вдосконалювати методи протидії. У 2025–2026 роках атаки досягли нових масштабів: сотні дронів за ніч, модифіковані версії з реактивними двигунами та покращеною стійкістю до радіоелектронної боротьби. Попри те, що українські захисники збивають понад 85 % цих апаратів, навіть невеликий відсоток проривів завдає значних збитків.
Історія створення та походження Shahed
Shahed-136 розроблений іранською компанією Shahed Aviation Industries близько 2020 року. Це еволюція попередніх моделей іранських дронів, зокрема на основі технологій, що нагадують ізраїльський Harpy. Дрон позиціонували як дешевий, масовий засіб ураження наземних цілей на великій відстані. Іран активно постачав ці апарати своїм союзникам, зокрема хуситам у Ємені.
Росія почала отримувати Shahed-136 з Ірану восени 2022 року, після невдалих спроб досягти швидкої перемоги в Україні. Перше підтверджене збиття російського Shahed (під назвою «Герань-2») відбулося 12 вересня 2022 року поблизу Куп’янська на Харківщині. З того часу Росія не просто імпортувала дрони, а налагодила їхнє виробництво на території Росії, зокрема на заводі в особливій економічній зоні «Алабуга» в Татарстані. До 2025–2026 років Росія значно наростила випуск: з сотень до тисяч одиниць на місяць, включаючи імітатори та модифіковані версії.
Ця еволюція показує, як технологія з Близького Сходу стала ключовим елементом російської стратегії виснаження України. Shahed перетворився з тактичної зброї на інструмент стратегічного тиску на енергетичну систему та моральний стан населення.
Технічні характеристики та принцип роботи
Shahed-136 — це відносно простий, але ефективний апарат. Його конструкція оптимізована для масового виробництва та дешевизни.
Основні характеристики (за даними відкритих джерел та експертних аналізів):
- Довжина: близько 3,5 м
- Розмах крил: близько 2,5 м
- Вага: до 200 кг
- Швидкість: крейсерська 150–185 км/год (максимальна до 250 км/год у модифікаціях)
- Дальність польоту: до 2000–2500 км
- Висота польоту: від 60–200 м на підльоті до 4000 м на марші
- Двигун: поршневий (копія Limbach або Mado MD-550), з штовхаючим гвинтом
- Бойова частина: 40–50 кг (в деяких модифікаціях до 90 кг) осколково-фугасна або термобарична
- Система наведення: інерційна + GNSS (GPS/ГЛОНАСС), з можливістю дообладнання камерами та модемами для передачі даних
- Запуск: з мобільних платформ (вантажівки з контейнерами на 5–6 дронів)
Принцип роботи простий і підступний. Дрон запускають з наземної платформи, він набирає висоту і летить за заздалегідь запрограмованими координатами. На кінцевій ділянці знижується до низької висоти, щоб уникнути радарів. Гучний двигун чутно за кілометри, що одночасно є і недоліком (легше виявити), і перевагою для психологічного тиску. Деякі модифікації оснащені камерами та модемами, які передають зображення цілі в реальному часі.
У 2025–2026 роках з’явилися реактивні версії (Shahed-238 або подібні), які розвивають вищу швидкість і складніші для перехоплення.
Застосування Росією проти України: масштаб і наслідки
З вересня 2022 року Росія використовує Shahed для систематичних атак на українську енергетику, промисловість та цивільні об’єкти. Піки атак припадали на осінь 2022, зиму 2022–2023 та нові хвилі у 2025–2026 роках, коли щомісяця запускали тисячі дронів (включаючи імітатори).
Атаки часто відбуваються вночі або на світанку, у «табунах» по десятки апаратів. Мета — перевантажити системи ППО, виснажити запаси ракет та змусити Україну витрачати дорогі засоби на дешеві цілі. Shahed б’ють по електростанціях, трансформаторних підстанціях, житлових будинках та об’єктах критичної інфраструктури.
Наслідки для цивільного населення — це не лише руйнування, а й постійний психологічний тиск. Нічні сирени, вибухи, відключення світла стали частиною повсякденного життя мільйонів українців. У 2022 році під час масованої атаки на Київ загинули цивільні. Подібні трагедії повторювалися в інших містах. Shahed став символом безжальної війни проти мирного населення.
Протидія: як Україна вчиться збивати Shahed
Українські сили протиповітряної оборони досягли вражаючих результатів: збиття 83–88 % запущених дронів у багатьох атаках. Методи еволюціонували з часом.
Спочатку використовували зенітні гармати (Gepard), ПЗРК («Ігла», «Стингер»), кулемети та навіть стрілецьку зброю. Гучний звук двигуна допомагає візуальному виявленню вночі. Пізніше додалися засоби радіоелектронної боротьби — система «Покрова» та подібні, які глушать GPS-навігацію дронів, змушуючи їх відхилятися або падати.
У 2025–2026 роках з’явилися нові підходи: дрони-перехоплювачі, лазерні системи та вдосконалені радари. Однак масовість атак (сотні за ніч) та модифікації (краща стійкість до РЕБ, реактивні двигуни) ускладнюють роботу. Навіть при високому відсотку збиття окремі дрони прориваються і завдають шкоди.
Українські військові постійно вдосконалюють тактику: комбінують різні засоби, використовують мобільні групи та аналізують маршрути польоту. Shahed навчив Україну швидко адаптуватися до нових загроз.
Еволюція Shahed та майбутнє дронів-камікадзе
Росія локалізувала виробництво в «Алабузі», використовуючи китайські компоненти та власні напрацювання. Вартість одного дрона для Росії впала до 50–70 тисяч доларів, що робить масові атаки економічно вигідними. У 2026 році Росія запускала до тисяч Shahed-подібних апаратів щомісяця, включаючи імітатори для перевантаження ППО.
Іран та Росія продовжують модернізацію: реактивні двигуни, покращені антени проти глушіння, більші бойові частини. У відповідь Україна розробляє власні аналоги дронів-камікадзе дальньої дії.
Shahed показав, що дешеві, масові дрони можуть змінювати баланс сил у війні. Це урок для всього світу: майбутні конфлікти будуть включати рої автономних апаратів, і захист від них вимагатиме комбінації технологій — від РЕБ до лазерів та дронів-перехоплювачів.
Цікаві факти про БПЛА Shahed
Shahed-136 — це не просто зброя, а феномен сучасної війни. Ось кілька вражаючих фактів: – Дрон коштує Росії близько 50–70 тисяч доларів, тоді як одна ракета ППО може коштувати в десятки разів дорожче. – Гучний двотактний двигун чутно за кілька кілометрів — це одночасно і недолік, і психологічна зброя. – У 2025–2026 роках Росія запускала до 8000+ Shahed-подібних дронів за місяць, включаючи імітатори. – Україна збиває понад 85 % цих апаратів, але навіть 10–15 % проривів завдають значної шкоди. – Shahed має просту конструкцію з дельтоподібним крилом і може летіти автономно без зв’язку з оператором. – Російські модифікації включають реактивні двигуни та покращені системи навігації, стійкіші до глушіння. – Перші Shahed в Україні з’явилися у вересні 2022 року, а вже до середини 2023-го їх збили понад тисячу. – Дрон може нести термобаричну або запалювальну бойову частину, що посилює руйнівний ефект. – Україна не лише захищається, а й розробляє власні аналоги дронів дальньої дії у відповідь. – Shahed став символом асиметричної війни, де дешева масовість кидає виклик дорогим технологіям.
Ці факти підкреслюють, наскільки Shahed змінив уявлення про сучасну війну.
Майбутнє та уроки для світу
БПЛА Shahed продемонстрував, що дрони-камікадзе можуть стати масовою зброєю, здатною виснажувати навіть сильного противника. Для України це означає постійну роботу над посиленням ППО, розвитком власних дронових технологій та міжнародною допомогою.
Для світу Shahed — це попередження: епоха дорогих ракет поступається місцем епосі дешевих роїв. Країни вже розробляють контрзаходи — від лазерної зброї до ройових дронів-перехоплювачів. Shahed змусив переосмислити стратегію оборони в умовах гібридних загроз.
Україна, захищаючись від цих дронів, не лише рятує свої міста, а й накопичує унікальний досвід, який може стати в пригоді всьому вільному світу. Shahed — це не просто апарат. Це нагадування про те, що навіть найпростіша технологія в руках агресора може стати інструментом терору, а в руках захисників — каталізатором інновацій та стійкості.
About the Author
