Михайло Михайлович Гончар — український експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» та головний редактор часопису «Чорноморська безпека». Його аналітика допомагає розбиратися в складних процесах, коли Росія перетворює енергоресурси на інструмент тиску, а Україна шукає шляхи до стійкості в умовах війни. Народжений у 1963 році на Сумщині, він поєднує технічну освіту, військовий досвід і глибоке розуміння глобальних ринків, щоб пояснювати, як енергетичні потоки впливають на безпеку держави.
Його думка особливо цінна для тих, хто хоче розуміти не лише новини про газові контракти чи атаки на підстанції, а й приховані механізми гібридних війн. Гончар не просто коментує події — він розкриває їх корені, показуючи, як Росія роками будувала залежність Європи від своїх енергоносіїв, а тепер намагається використовувати це як зброю. Для початківців це шанс побачити енергетику не як сухі цифри, а як поле битви, де кожне рішення впливає на щоденне життя: від ціни на бензин до тепла в оселях. Просунуті читачі знайдуть тут детальний розбір його внеску в формування політики, аналіз ключових публікацій і контекст сучасних викликів 2025–2026 років.
З сумського села до авіаційного інженера
Михайло Гончар з’явився на світ 17 лютого 1963 року в маленькому селі Бистрик Кролевецького району Сумської області. Родина геологів заклала в нього природну цікавість до надр землі та її ресурсів — тих самих, що згодом стали основою його професійного шляху. Дитинство в сільській місцевості, де природа і праця йдуть пліч-о-пліч, сформувало практичний погляд на світ: нічого не береться з повітря, все вимагає зусиль і розуміння механізмів.
Після школи юнак обрав технічний напрямок і в 1986 році закінчив Київський інститут інженерів цивільної авіації. Ця освіта дала йому не лише знання з авіаційної техніки, але й системне мислення — вміння аналізувати складні системи, де кожна деталь впливає на загальну стійкість. Саме це вміння згодом допомогло йому розглядати енергетичні мережі як єдиний організм, вразливий до зовнішніх впливів.
Перехід від неба до енергетичних потоків землі відбувся природно. Технічна база дозволяла швидко орієнтуватися в трубопроводах, компресорних станціях і балансах постачання. Багато хто з його покоління обирали стабільні шляхи, але Гончар завжди йшов туди, де відчувався реальний вплив на майбутнє країни.
Військова служба та перші кроки в безпеці
Після випуску Гончар проходив службу на офіцерських посадах у Військово-повітряних силах СРСР. Цей період навчив його дисципліни, швидкого прийняття рішень і розуміння, як державні структури функціонують у реальних умовах. Коли Союз розпався, він не залишився в стороні — перейшов на аналітичні посади в системі Ради національної безпеки і оборони України.
У 1990-х роках робота в РНБО дала йому доступ до стратегічних даних. Він стажувався в Європейській Комісії та НАТО, де познайомився з європейськими підходами до безпеки. Це був час, коли Україна тільки починала будувати незалежну політику, а енергетична залежність від Росії вже проявлялася в перших газових кризах. Гончар бачив на власні очі, як маніпуляції з постачанням стають інструментом політичного тиску.
Паралельно він працював науковим співробітником у Національному інституті стратегічних досліджень та Національному інституті проблем міжнародної безпеки РНБО. Тут формувалася його експертиза: від теоретичних моделей до практичних рекомендацій для держави. Кожна криза — від газових конфліктів 2006 і 2009 років — ставала для нього уроком, який він ретельно аналізував.
Практичний досвід у нафтогазовому комплексі
На початку 2000-х Михайло Гончар перейшов у систему нафтогазового комплексу України, де обіймав відповідальні посади. Це був період реформ і перших спроб диверсифікації постачань. Він безпосередньо працював з питаннями видобутку, транзиту і реформування галузі. Нагорода Почесною грамотою НАК «Нафтогаз України» стала визнанням його внеску в ті часи.
Саме тут Гончар глибоко занурився в деталі: нетрадиційні вуглеводні, сланцевий газ, маршрути трубопроводів. Він бачив, як Росія використовує «Газпром» не як комерційну компанію, а як інструмент геополітики. Цей досвід став фундаментом для його подальших публікацій і аналітики. Кожна цифра балансу, кожен контракт — все це він пропускав через призму національної безпеки.
Гончар входив до експертних груп українських делегацій у міжурядових комісіях з економічного співробітництва з Німеччиною, Польщею, Словаччиною, Чехією, Казахстаном, Азербайджаном, Грузією та Туреччиною. Ці контакти дали йому унікальну перспективу: він розумів не лише українські проблеми, а й інтереси партнерів, що робило його аналітику особливо цінною.
Народження незалежної аналітики: Центр глобалістики «Стратегія ХХІ»
У 2007 році Гончар перейшов у неурядовий сектор, очоливши енергетичні програми київського представництва аналітичного центру «Номос». А в 2009 році заснував і став президентом Центру глобалістики «Стратегія ХХІ». Цей think tank швидко став одним із найавторитетніших голосів в Україні з питань енергетики та безпеки.
Центр спеціалізується на дослідженні глобальних енергетичних ринків, Чорноморсько-Каспійського регіону, Балтики та Арктики. Під керівництвом Гончара команда розробляє рекомендації для органів влади, проводить незалежні експертизи проєктів і аналізує ризики. Особлива увага — ролі України як транзитної країни та її взаємодії з ЄС і сусідами.
З 2017 року Михайло Гончар — головний редактор часопису «Чорноморська безпека». Видання об’єднує експертів з політичної, військової, енергетичної та екологічної безпеки регіону. Воно стимулює діалог між вченими, політиками та громадськістю, акцентуючи на інтеграції України в євроатлантичні структури.
Гончар також є членом Правління Міжнародного фонду «Відродження», членом Державного комітету з промислової політики (з 2016 року) та асоційованим експертом Центру Разумкова й Центру дослідження Росії. Його статус дозволяє впливати на формування політики зсередини.
Енергетична зброя Росії та гібридні виклики
Одна з головних тем у роботі Гончара — енергетична зброя Росії. Він детально розбирає, як Москва використовує постачання газу, нафти і електроенергії для політичного тиску. У його аналітиці немає зайвої драми, лише факти: як «Північний потік» ставав інструментом обходу України, як зупинка транзиту в 2025 році вплинула на Європу і як Росія намагається компенсувати втрати через інші канали.
Для початківців він пояснює простою мовою: енергетична безпека — це не лише повні сховища, а й диверсифікація джерел, модернізація мереж і стійкість до гібридних атак. Просунуті читачі цінують його розбір «полігібресії» — терміну, який він активно використовує для опису багатошарових гібридних війн, де енергетика поєднується з інформаційними операціями та кібератаками.
Під час повномасштабного вторгнення 2022 року і подальших атак на енергетику в 2024–2025 роках Гончар став одним із ключових голосів, що пояснювали ситуацію. Він аналізував ризики зимових періодів, можливості проходження опалювальних сезонів і стратегії відновлення. Його прогнози часто збігалися з реальністю, бо ґрунтувалися на глибокому знанні інфраструктури.
Публікації, книги та міжнародний вплив
Гончар — автор, співавтор і редактор численних книг та статей з енергетики та безпеки. Його роботи видавалися в Україні, Польщі, Словаччині, Німеччині, Великій Британії, Туреччині, Нідерландах і Фінляндії. Вони охоплюють теми від нетрадиційних вуглеводнів до глобальних ринків і регіональної безпеки.
Кожна публікація — це не сухий звіт, а глибокий аналіз з конкретними рекомендаціями. Міжнародні конференції в Європі та США, де він виступав, розширювали коло впливу. Його думка враховується в дискусіях про енергетичну незалежність Європи та роль України в ній.
У 2019 році Гончар отримав Почесну грамоту Верховної Ради України — визнання за багаторічну роботу.
Сучасні виклики 2025–2026 років у фокусі експерта
Станом на 2026 рік Гончар активно коментує ситуацію після зупинки транзиту російського газу через Україну. Він пояснює, як Європа адаптувалася, чому Росія втрачає нафтодолари і як це впливає на її військову машину. Його інтерв’ю на телеканалах і YouTube-каналі «MichaelGoncharXXI» розбирають спекуляції на нафтовому ринку, ризики в Перській затоці та можливості для України в зеленій енергетиці.
Він підкреслює: навіть у складних умовах Україна має шанс зміцнювати стійкість, якщо правильно використовувати міжнародну допомогу та внутрішні ресурси. Його аналітика допомагає уникати паніки і фокусуватися на реальних кроках.
Цікаві факти про Михайла Гончара
- Геологічне коріння. Народившись у родині геологів, він буквально з дитинства знав, як «працює» земля. Цей досвід перетворився на професійну пристрасть до енергетичних ресурсів.
- Від неба до енергії. Технічна освіта в авіаційному інституті навчила його бачити системи в цілому — якість, яка ідеально пасує до аналізу енергетичних мереж.
- Більше 30 років досвіду. Від служби в ВПС до створення власного think tank — кар’єра, що охоплює всі рівні державної та незалежної аналітики.
- Міжнародний діапазон. Стажування в ЄС і НАТО, робота в міжурядових комісіях з 8 країнами — це дає йому ширший погляд, ніж у більшості експертів.
- Живий голос в медіа. YouTube-канал і регулярні інтерв’ю роблять його аналітику доступною не лише для фахівців, а й для звичайних українців.
Гончар продовжує працювати на передовій інформаційного фронту, де кожна точна оцінка може вплинути на рішення, що рятують інфраструктуру і економіку. Його шлях показує, як поєднання технічного мислення, державного досвіду та незалежної позиції створює справжнього експерта, якого слухають і в Києві, і в Брюсселі.
About the Author
