У листопаді 2025 року американські журналісти оприлюднили документ, який одразу назвали «мирним планом Трампа». Це 28 пунктів, підготовлених командою президента США Дональда Трампа за участі спецпредставника Стіва Віткоффа, радника Джареда Кушнера та держсекретаря Марко Рубіо. Документ передали українській стороні і він швидко став центром найгостріших дискусій у Києві, Вашингтоні, європейських столицях та Москві.
План поєднує визнання українського суверенітету, жорсткі обмеження для української армії, територіальні компроміси, економічні стимули для обох країн та незвичний механізм гарантій безпеки. Багато пунктів виглядають як пряма відповідь на давні вимоги Кремля, водночас інші — як спроба дати Україні реальні інструменти виживання після війни. Саме ця суперечливість зробила документ таким резонансним.
Як з’явився план і чому саме тоді
Після повернення Дональда Трампа до Білого дому у січні 2025 року його адміністрація одразу взялася за пошук швидкого виходу з української війни. Трамп неодноразово заявляв, що здатен завершити конфлікт за лічені місяці. Для цього він призначив спецпредставника Стіва Віткоффа, який вів закриті переговори з російською стороною, зокрема з Кирилом Дмитрієвим.
До листопада 2025-го документ уже був готовий. Його передали президенту Володимиру Зеленському під час зустрічі з американською делегацією. План одразу охрестили «чорновиком» і «живим документом» — американці підкреслювали, що це не ультиматум, а основа для подальших переговорів. Проте жорсткі дедлайни (Зеленському давали час до кінця листопада) створили враження сильного тиску.
Ключові блоки плану: що саме пропонують США
Суверенітет і гарантії безпеки
Перший пункт прямо підтверджує: «Суверенітет України буде підтверджено». Україна отримує «надійні гарантії безпеки». Окремий додаток пояснює, що напад на Україну розглядатимуть як напад на всю «трансатлантичну спільноту». Якщо Росія порушить угоду — санкції повернуться в повному обсязі, визнання нових територій скасують. Якщо Україна сама нападе на Росію або безпричинно обстріляє Москву чи Санкт-Петербург — гарантії втрачають силу. США також отримують компенсацію за надані гарантії.
Військові обмеження та нейтралітет
Чисельність Збройних сил України обмежується 600 тисячами осіб (на момент витоку плану в Україні служило близько 800–850 тисяч). Україна зобов’язується закріпити в Конституції відмову від членства в НАТО, а НАТО — внести до свого статуту пункт про неможливість прийняття України. На території України не розміщуватимуть війська Альянсу. Натомість європейські винищувачі з’являться в Польщі.
Територіальне врегулювання
Це один із найболючіших блоків. Крим, Луганськ і Донецьк визнаються де-факто російськими (включно зі США). Херсонська та Запорізька області «заморожуються» по лінії зіткнення. Росія відмовляється від інших територій поза цими п’ятьма регіонами. Частина Донецької області, яку контролює Україна, стає нейтральною демілітаризованою буферною зоною, яку міжнародно визнають територією РФ. Російські війська туди не заходять. Після узгодження кордонів обидві сторони зобов’язуються не змінювати їх силою.
Економіка, відновлення та заморожені активи
План передбачає створення Фонду розвитку України для інвестицій у технології, дата-центри та штучний інтелект. США спільно з Україною відновлюватимуть і модернізуватимуть газову інфраструктуру. 100 мільярдів доларів заморожених російських активів спрямовують на відбудову України під американським управлінням — США отримують 50 % прибутку. Європа додає ще 100 мільярдів. Іншу частину активів використовують для спільних американо-російських інвестиційних проектів. Росію повертають до «Великої вісімки», знімають санкції поетапно.
Енергетика та гуманітарні питання
Запорізьку АЕС запускають під наглядом МАГАТЕ, електроенергію ділять 50 на 50 між Росією та Україною. Створюють гуманітарний комітет: обмін полоненими за принципом «всіх на всіх», повернення дітей, програма возз’єднання сімей. Через 100 днів після угоди в Україні проводять вибори. Усім учасникам конфлікту дають повну амністію.
Механізм контролю
Виконання контролює «Рада миру» на чолі з Дональдом Трампом. Порушення караються санкціями. Угода набуває юридичної сили одразу після відведення військ на погоджені позиції.
Порівняння ключових елементів
| Аспект | Позиція плану | Потенційний вплив на Україну |
|---|---|---|
| Гарантії безпеки | Сильні, за зразком ст. 5 НАТО, але без членства | Захист від нової агресії, але залежить від волі США |
| Чисельність армії | Обмеження до 600 тис. | Скорочення витрат, але послаблення обороноздатності |
| НАТО | Назавжди поза Альянсом | Втрата стратегічної мети, але й уникнення прямих ризиків |
| Території | Де-факто визнання Криму, частин Донбасу та лінії на Херсонщині/Запоріжжі | Втрата контролю над значними районами, але зупинка бойових дій |
| Економіка | Масштабна відбудова за рахунок російських активів + співпраця з РФ | Шанс на швидке відновлення, але й ризики залежності |
Реакції сторін: від шоку до обережного оптимізму
Українська влада назвала план «непростим», але готовим до обговорення. Президент Зеленський підкреслив, що це «бачення» американської сторони, яке можна доопрацювати. У Верховній Раді та суспільстві лунали гострі критичні голоси: документ називали «капітуляцією» та «російським списком бажань».
Європа відреагувала стурбовано. Британія, Франція та Німеччина підготували контрпропозиції, наполягаючи на сильніших гарантіях і менших територіальних поступках. У Женеві відбулися термінові переговори, де українська та європейська позиції частково врахували.
Росія сприйняла план стримано-позитивно: багато пунктів збігалися з давніми вимогами Кремля, хоча Путін публічно не схвалив документ повністю.
Американські експерти розділилися: одні вважали план реалістичним способом зупинити кровопролиття, інші — небезпечним прецедентом заохочення агресії.
Еволюція плану: від 28 пунктів до реальності 2026 року
Після критики оригінальний документ почали змінювати. Ліміт армії підвищили до 800 тисяч, посилили формулювання гарантій, прибрали повну амністію за воєнні злочини. З’явився український контрплан на 20 пунктів. Переговори тривали в Женеві, ОАЕ та інших форматах.
Станом на червень 2026 року «план Трампа» вже не той самий документ, що витік у листопаді 2025-го. Він став основою для ширшої дипломатичної роботи. Трамп неодноразово заявляв, що хоче завершити війну до літа 2026 року. Нещодавні зустрічі на полях G7 показали позитивну динаміку між американським та українським лідерами, хоча остаточної угоди досі немає. Переговори то прискорюються, то гальмуються через інші глобальні події.
Цікаві факти про план Трампа
- Документ розробляли Стів Віткофф та Джаред Кушнер — та сама команда, що працювала над угодою щодо Гази. Структура «Ради миру» на чолі з Трампом майже ідентична.
- Обмеження армії до 600 тисяч — це майже втричі більше, ніж було до 2022 року, але на 200–250 тисяч менше за поточну чисельність.
- Запорізьку АЕС пропонують ділити 50/50 — ідея, яка раніше ніколи не звучала в офіційних пропозиціях.
- План передбачає повернення Росії до G8 та масштабну американо-російську економічну співпрацю в Арктиці, ШІ та видобутку рідкоземельних металів.
- Вибори в Україні мають відбутися через 100 днів після підписання — це один із найкоротших термінів у сучасній історії постконфліктних країн.
- Заморожені російські активи вперше пропонують використовувати не лише для України, а й для спільних інвестиційних фондів з Росією — своєрідний «економічний якір» миру.
Що план означає для звичайних людей і для майбутнього України
Для солдатів на фронті план означає можливість відведення на більш-менш стабільні позиції та зменшення щоденних втрат. Для сімей, чиї рідні в полоні — шанс на масовий обмін. Для економіки — доступ до величезних інвестицій у відбудову, але й необхідність реформувати армію, проводити вибори та жити з новими реаліями кордонів.
Для Європи план — сигнал, що Вашингтон більше не готовий фінансувати війну безкінечно і шукає політичного виходу. Для Росії — можливість зняти частину санкцій і повернутися до частини міжнародних форматів, але за умови закріплення територіальних здобутків.
Сьогодні, у червні 2026 року, «план Трампа» вже не просто документ на 28 пунктів. Це жива основа, навколо якої точаться переговори. Він показав, наскільки складно знайти баланс між справедливістю, реальністю та бажанням зупинити кровопролиття. Кожен новий раунд переговорів додає або прибирає пункти, змінює формулювання, шукає компроміси.
Саме тому цей план залишається найважливішою дипломатичною рамкою для розуміння того, яким може бути завершення війни — не ідеальним, не повністю справедливим для жодної зі сторін, але, можливо, єдиним, що дозволяє обом народам почати жити без щоденної загрози нових ударів.
About the Author
