Хмельницький до 1954 року офіційно називався Проскурів. Ще раніше, у XV–XVIII століттях, поселення було відоме як Плоскирівці, а згодом — Плоскирів. Сучасну назву місто отримало 16 січня 1954 року указом Президії Верховної Ради УРСР на честь гетьмана Богдана Хмельницького, хоча сам гетьман тут ніколи не бував.
Історія назв цього подільського міста — справжня хроніка змін влади, мов і ідеологій. Від маленького села на річці Плоска до обласного центру, воно вбирало в себе польські, російські й радянські впливи. Сьогодні місцеві жителі добре пам’ятають стару назву Проскурів, а вулиці й музеї зберігають відлуння минулого.
Перша письмова згадка про поселення датується 10 лютого 1431 року. У грамоті польського короля Владислава II Ягайла фігурують «Плоскирівці» — невелике село біля річки Плоска. Назва чітко вказувала на географію: «плоска» означала рівнинну місцевість або саму річку.
Від Плоскирівців до Плоскирова
У документах XV–XVI століть назва поступово скорочувалася. За часів короля Владислава III поселення вже фігурує як Плоскирів. Це був типовий для того часу процес — довгі слов’янські топоніми спрощувалися в офіційному вжитку.
Містечко розвивалося як торговельний і ремісничий осередок на Поділлі. Воно перебувало під владою Речі Посполитої, переживало козацькі повстання XVII століття, зокрема події Національно-визвольної війни 1648–1657 років. Незважаючи на близькість до театру бойових дій, прямого зв’язку з Богданом Хмельницьким місто не мало.
Після другого поділу Польщі 1793 року Поділля увійшло до складу Російської імперії. Саме тоді почалася нова сторінка в історії назви.
Як Плоскирів став Проскуровом
У 1795 році, після утворення Подільської губернії, місто офіційно з’явилося в російських документах як Проскурів (рос. Проскуров). Документа про урочисте перейменування не збереглося — назва просто закріпилася в адміністративній практиці.
Існує кілька версій походження цієї назви. Найпоширеніша пов’язує її зі словом «проскура» — літургійним хлібом, який використовують у православних богослужіннях. Можливо, чиновники почули в старій назві «Плоскирів» співзвучність із церковним терміном і адаптували її. Інша гіпотеза говорить про просту фонетичну трансформацію під впливом російської мови.
Під назвою Проскурів місто проіснувало понад півтора століття. Воно стало повітовим центром, пережило Першу світову війну, Українську революцію 1917–1921 років, радянську владу, Голодомор і Другу світову війну. У 1941 році сюди перенесли центр Кам’янець-Подільської області, але область тоді ще не перейменували.
Перейменування 1954 року: чому саме Хмельницький
16 січня 1954 року Президія Верховної Ради Української РСР видала указ про перейменування міста Проскурова на місто Хмельницький, а Кам’янець-Подільської області — на Хмельницьку. Офіційна причина — «300-річчя возз’єднання України з Росією» та вшанування «заслуг» Богдана Хмельницького.
Насправді процес був частиною масштабної радянської кампанії. Спочатку планували перейменувати Переяслав (де відбулася Переяславська рада) на Переяслав-Хмельницький. Потім вирішили, що одного міста замало. Серед претендентів на нову назву розглядали Черкаси, Тернопіль і Проскурів. Вирішальним став аргумент: область уже називається Кам’янець-Подільською, а центр — Проскурів, тож логічно уніфікувати назви.
Гетьман Богдан Хмельницький ніколи не відвідував це місто. Перейменування було ідеологічним жестом, а не історичним відновленням справедливості. Водночас воно закріпило сучасну назву, яку місто носить уже понад сімдесят років.
Ось коротка хронологія змін назви, яка допомагає краще орієнтуватися в історії.
| Період | Назва | Контекст |
|---|---|---|
| 1431 | Плоскирівці | Перша письмова згадка, село біля річки Плоска |
| XV–XVIII ст. | Плоскирів | Під владою Речі Посполитої |
| 1795–1954 | Проскурів | Російська імперія, пізніше СРСР |
| з 16 січня 1954 | Хмельницький | Указ Верховної Ради УРСР |
Дані підтверджені архівними документами та дослідженнями краєзнавців, зокрема матеріалами місцевих істориків і публікаціями на офіційних ресурсах міста.
Цікаві факти про назви Хмельницького
Історія топоніма повна несподіванок, які рідко потрапляють у короткі довідки.
- Богдан Хмельницький тут не був. Жодного документального підтвердження візиту гетьмана до Плоскирова чи Проскурова не існує.
- Назву «Проскурів» ніхто офіційно не затверджував. Вона з’явилася в російських паперах 1795 року без окремого указу.
- Область перейменували одночасно. Кам’янець-Подільська область стала Хмельницькою в той самий день, щоб назви збігалися.
- Місцеві досі кажуть «Проскурів». У побуті, особливо серед старшого покоління, стара назва звучить природно й тепло.
- У місті є вулиця Проскурівська. Вона зберігає пам’ять про попередню назву й є однією з центральних.
Ці деталі показують, наскільки тісно переплетені політика, мова й повсякденне життя в історії одного міста.
Як місцеві сприймають стару й нову назву
Для багатьох хмельничан Проскурів — це не просто «колишня назва», а частина родинної пам’яті. Бабусі й дідусі розповідають про Проскурівські ярмарки, старі фотографії підписані саме так, а в музеях зберігаються вивіски й документи з тієї епохи.
Сучасна назва Хмельницький уже давно прижилася. Вона звучить у назвах університетів, заводів, спортивних команд. Водночас дискусії про правильність відмінювання («у Хмельницькому», а не «у Хмельницьку») час від часу спалахують у соцмережах і серед філологів.
Після 2014–2022 років тема радянських перейменувань набула нового звучання. Дехто пропонує повернути історичну назву Проскурів, інші вважають, що Хмельницький уже став повноцінним символом міста. Поки що офіційних ініціатив щодо зміни немає.
Що залишилося від старих назв у сучасному місті
Сліди минулого можна знайти всюди. Вулиця Проскурівська — одна з головних транспортних артерій. Краєзнавчий музей зберігає експозиції про Проскурівську добу. Річка Плоска досі тече містом, нагадуючи про найдавнішу назву.
У літературі й краєзнавчих дослідженнях Проскурів постає живим організмом — з єврейською громадою, польськими впливами, українським купецтвом. Саме ці пласти роблять історію міста багатою й багатоголосою.
Хмельницький сьогодні — динамічне обласне місто з університетами, промисловістю й активною молоддю. Але за сучасною вивіскою ховається глибока історія змін: від Плоскирівців через Проскурів до нинішньої назви. Кожна з них — відбиток своєї епохи, і всі разом вони створюють неповторний характер цього подільського центру.
About the Author
