Коли в серпні 2021 року на екрани вийшов «Загін самогубців: Місія навиліт», світ уже знав історію провалу першої частини 2016 року. Багато хто очікував чергового яскравого, але порожнього блокбастера. Натомість Джеймс Ганн створив щось радикально інше — жорстокий, абсурдно смішний і водночас зворушливий фільм, який змусив по-новому оцінити весь всесвіт DC. Це не просто сиквел і не класичний перезапуск. Це повноцінна авторська заява режисера, який отримав карт-бланш і використав його на повну.
Фільм одразу занурює в атмосферу безнадійної місії. Аманда Уоллер знову збирає групу небезпечних злочинців з нашийниками, що вибухають за найменшої непокори. Цього разу мета — віддалений острів Корто-Мальтезе, де ховається секретний проєкт «Зоряна риба». З перших хвилин стає зрозуміло: ніхто тут не в безпеці. Ганн не шкодує персонажів і не тягне з вбивствами. Деякі герої зникають майже одразу, і це не просто шок — це чітке нагадування, що в цьому загоні життя коштує копійки.
Сюжет тримається на класичній формулі «брудної дюжини» з супергеройським забарвленням, але наповнений несподіваними поворотами, чорним гумором і раптовими моментами справжньої теплоти. Бої жорстокі, кров ллється рікою, а спецефекти поєднують практичні трюки з сучасним CGI так майстерно, що іноді важко відрізнити, де закінчується реальність і починається божевілля. Глядач то сміється над абсурдними репліками, то затамовує подих від чергової жахливої смерті, а потім раптом ловить себе на співчутті до цих покидьків.
Зірковий акторський склад, який перевершує очікування
Марго Роббі знову блискуче грає Харлі Квінн. Цього разу її персонажка виглядає більш самостійною, впевненою і навіть трохи мудрішою після подій «Хижих пташок». Вона не просто божевільна дівчина Джокера — вона вже вільна жінка, яка сама вирішує, за кого і проти кого воювати. Її сцени, особливо сольна вилазка з полону, стали одними з найяскравіших у фільмі.
Ідріс Ельба в ролі Бладспорта приносить серйозність і харизму. Його герой — найманий вбивця з темним минулим, який погоджується на місію лише через шантаж щодо доньки. Ельба майстерно балансує між холодним професіоналізмом і поступовим розкриттям вразливості. Він стає неформальним лідером загону, і саме через нього фільм знаходить емоційний стрижень.
Джон Сіна як Миротворець — справжнє відкриття. Персонаж, який готовий вбити будь-кого заради «миру», виглядає одночасно смішним і моторошним. Сіна додає йому шарму, абсурдного патріотизму та несподіваної глибини. Пізніше це переросло в окремий успішний серіал, але вже тут Миротворець краде майже кожну сцену, в якій з’являється.
Даніела Мелшіор у ролі Щуроловки 2 стала емоційним центром стрічки. Її героїня з бідного району, яка вміє керувати пацюками, виглядає найлюдянішою в усьому загоні. Зв’язок між нею та її улюбленим пацюком Себастьяном додає фільму несподіваної ніжності посеред жорстокості. Девід Дастмалчіан як Людина-в-горошок розкриває трагічну історію через абсурдну суперсилу — і це працює неймовірно сильно.
Сильвестр Сталлоне озвучив Короля Акул, і цей величезний, дурнуватий, але відданий хижак став одним з улюбленців публіки. Його комічні моменти, коли він намагається «бути хорошим», чергуються з жахливими сценами поїдання людей — і це ідеально відображає тон усього фільму.
Як Джеймс Ганн врятував франшизу
Ганн прийшов у проєкт після скандалу з Marvel, коли його звільнили з «Вартових галактики 3» через старі твіти. Warner Bros. запропонувала йому повну свободу. Режисер наполіг на рейтингу R, відмовився від будь-яких обмежень щодо жорстокості та гумору і отримав дозвіл використовувати найобскурніших персонажів коміксів DC. Результат — фільм, який відчувається як авторський, а не студійний продукт.
Ганн черпав натхнення з класичних військових пригод на кшталт «Брудної дюжини» та власного досвіду роботи в низькобюджетному треші Troma. Він не боявся вбивати персонажів, сміятися над абсурдом супергеройського жанру і одночасно показувати, що навіть найгірші люди здатні на людяність. Зйомки проходили на найбільших декораціях Warner Bros., а поєднання практичних ефектів і CGI дозволило створити візуально шалену картину.
Порівняння з фільмом 2016 року
Щоб краще зрозуміти, наскільки радикально змінився підхід, варто порівняти два фільми.
| Аспект | Загін самогубців (2016) | Загін самогубців 2 (2021) |
|---|---|---|
| Режисер | Девід Ейєр | Джеймс Ганн |
| Рейтинг MPAA | PG-13 | R |
| Рейтинг Rotten Tomatoes | 26% | 90% |
| Тон | Нерівний, студійний | Авторський, жорстокий, гумористичний |
| Персонажі | Багато знайомих, але слабо розкритих | Купа обскурних, з глибокими історіями |
| Бюджет / касові збори | ~$175 млн / ~$746 млн | $185 млн / ~$168,7 млн (театрально, але успіх на стрімінгу) |
Перший фільм страждав від втручання студії, нерівного тону та надмірної кількості персонажів, яких не встигли розкрити. Другий став прикладом того, що трапляється, коли режисеру дають свободу і він її використовує.
Критичний прийом та касові результати
Критики зустріли стрічку з відкритими обіймами. На Rotten Tomatoes фільм отримав близько 90% позитивних рецензій. Видання хвалили Ганна за сміливість, акторську гру, візуальний стиль і баланс між жорстокістю та емоцією. IMDb тримається на рівні 7,2 з сотень тисяч оцінок. Глядачі розділилися: хтось вважав фільм надто жорстоким і абсурдним, інші називали його найкращим супергеройським фільмом останніх років.
Касово стрічка не окупилася в традиційному сенсі через пандемію та одночасний реліз на HBO Max. Проте саме на стрімінгу вона стала однією з найпопулярніших картин DC того періоду. Це показало нову реальність кіноіндустрії і довело, що якісний контент знаходить свою аудиторію навіть за складних умов.
Глибокі теми та емоційний підтекст
За всією кров’ю та жартами ховається несподівано серйозний підтекст. Фільм критикує американську зовнішню політику — вторгнення на острів під приводом «загрози» виглядає як пряма алегорія реальних подій. Створення «Зоряної риби» як зброї масового ураження ставить питання про те, хто насправді є монстром.
Тема «знайденої сім’ї» серед найгірших людей світу звучить особливо сильно. Ці персонажі не герої. Вони вбивці, божевільні, егоїсти. І все ж між ними виникають зв’язки, довіра і навіть турбота. Ганн показує, що навіть у найтемніших куточках душі може залишатися щось людське.
Політична сатира через образ Миротворця, абсурд суперсил (людина, яка кидається горошком!), жахлива краса смерті — усе це працює разом, створюючи фільм, який одночасно розважає і змушує замислитися.
Цікаві факти про «Загін самогубців 2»
Ганн наполіг на рейтингу R і відмовився знімати версію PG-13, навіть коли студія вагалася. Він вважав, що тільки повна свобода дозволить передати дух коміксів про загін самогубців.
Короля Акул озвучив Сильвестр Сталлоне. Спочатку планували іншого актора, але Сталлоне ідеально підійшов для цього дурнуватого, але харизматичного персонажа.
Багато персонажів гинуть у перші 15–20 хвилин. Ганн свідомо використав цю тактику, щоб показати: ніхто не застрахований і ставки справді високі.
Після титрів з’явилася сцена, яка безпосередньо запустила серіал «Миротворець» на HBO Max. Ганн зняв кілька епізодів сам і написав сценарій до всіх.
«Зоряна риба» (Starro) — персонаж з коміксів 1960-х. Ганн давно хотів її використати, і саме вона стала головним антагоністом, а не черговим типовим лиходієм.
Декорації на знімальному майданчику були одними з найбільших в історії Warner Bros. Ганн знімав масштабні сцени вторгнення на острів з сотнями статистів і вибухів.
Спадщина та зв’язок з «Миротворцем»
«Загін самогубців 2» не просто реабілітував франшизу — він став точкою відліку для нової глави в історії DC. Успіх Миротворця як персонажа і серіалу показав, що навіть другорядні антигерої можуть нести цілу історію. Ганн пізніше став співголовою DC Studios разом з продюсером Пітером Сафраном — і це прямо пов’язано з довірою, яку він отримав саме завдяки цьому фільму.
Сьогодні, через кілька років після прем’єри, стрічка все ще вважається однією з найяскравіших і найсміливіших у всесвіті DC. Вона довела, що супергеройське кіно може бути дорослим, жорстоким, смішним і водночас глибоким. Для одних це просто божевільний екшен з купою крові. Для інших — приклад того, як режисер з повною свободою може перетворити навіть найсумнівніший матеріал на щось особливе.
Фільм залишає після себе відчуття, що історія цих покидьків ще не закінчена. І це найкращий доказ його сили.
About the Author
