Референдум: що це таке і як змінює долю націй

Уявіть на мить шумну площу, де тисячі голосів зливаються в єдиний гул, а кожна бюлетень стає краплею, що формує океан змін. Референдум оживає саме так – як потужний імпульс народної волі, коли звичайні люди хапаються за кермо держави. Це не просто голосування, а момент, коли суверен повертає собі голос, минаючи парламентські коридори. В Україні, де історія сповнена драматичних поворотів, референдум набуває особливого забарвлення, особливо на тлі сучасних викликів.

Термін “референдум” походить від латинського referendum – “те, що треба доповісти”. Народні збори в давнину, як у швейцарських кантонах XIV століття, перетворилися на сучасний інструмент прямої демократії. Сьогодні це ухвалення рішень електоратом з ключових питань: від конституційних змін до геополітичних поворотів. Рішення стає обов’язковим, якщо перемагає “так”, і це відрізняє його від опитувань, де думка радше консультує владу.

Види референдумів: від локальних до доленосних

Референдуми не однакові – вони як різні інструменти в оркестрі демократії, кожен з унікальним звучанням. Класифікація допомагає розібратися в їхньому розмаїтті, дозволяючи державам адаптувати механізм під конкретні потреби.

Ось основні види, що найчастіше зустрічаються в практиці:

• За сферою застосування: Загальнодержавний охоплює всю країну, як Brexit у Великобританії 2016 року, де 51,9% проголосували за вихід з ЄС. Місцевий вирішує регіональні питання, наприклад, статус Каталонії в Іспанії 2017-го, хоч і оскаржений судом.
• За характером: Обов’язковий – безальтернативний для змін території, як у ст. 73 Конституції України. Факультативний – на розсуд влади, наприклад, про ядерну енергію в Італії 1987-го (понад 80% проти).
• За предметом: Конституційний затверджує Основний Закон чи правки, законодавчий – проєкти законів. Плебісцит стосується територій, як у Криму 1991-го про автономію.
• За формою: Імперативний – рішення обов’язкове, консультативний – радить владі, як шотландський 2014-го про незалежність (55% проти).

Ця різноманітність робить референдум гнучким, але й ризикованим: один невдалий плебісцит може розколоти суспільство, як це сталося в Колумбії 2016-го з миром і FARC.

Референдум в Україні: конституційна основа та сучасні реалії

В Україні референдум закріплений у Конституції статтями 72–74 як форма народовладдя поряд з виборами. Він дозволяє громадянам напряму ухвалювати закони чи рішення з важливих питань, минаючи парламент. Закон “Про всеукраїнський референдум” №1135-IX від 26 січня 2021 року (редакція 2023-го) деталізує процедуру, виключаючи питання податків, бюджету, амністії чи обмеження прав.

Всеукраїнський референдум призначає Президент (для конституційних змін розділів I–III, XIII) чи Верховна Рада (території). Місцеві – територіальними громадами. Заборони чіткі: не можна голосувати за незалежність, безпеку чи ворожнечу. Кворум – 50%+1 явки, рішення набирає сили, якщо “за” понад 50% голосів.

Дані з zakon.rada.gov.ua та uk.wikipedia.org. Ця таблиця ілюструє простоту, але й чутливість механізму до контексту.

Покрокова процедура: від ідеї до результату

Організація референдуму – це марафон, сповнений бюрократії, але з народним серцем. Почніть з ініціативи: для всеукраїнського – збори не менше 300 осіб, де формулюється питання. Реєстрація групи в ЦВК (до 60 осіб), збір 3 млн підписів у 2/3 областей (по 100 тис. щонайменше, 90 днів). ЦВК перевіряє 14 днів, Президент видає указ.

1. Формування питання: чітке, без двозначності, узгоджене з КСУ.
2. Агітація: партії, ГО створюють фонди, ЦВК контролює.
3. Голосування: таємне, на дільницях, з бюлетенями “Так/Ні”.
4. Підрахунок: ЦВК оголошує офіційно, оскарження в судах.

У 2025 році ЦВК запустила автоматизовану систему для референдумів, сигналізуючи готовність до можливих подій, як мирні переговори. Це додає прозорості, але й викликів у воєнний час.

Історія референдумів в Україні: тріумфи та уроки

Перший всеукраїнський 1 грудня 1991-го став апогеєм – 84,18% явки, 90,32% “за” незалежність. Акт проголошення набув сили, увійшовши в аннали. 16 квітня 2000-го Леонід Кучма ініціював п’ять питань: про двопалатний парламент (81,7% за), зменшення депутатів (89,9%). Результати не реалізували повною мірою через протести.

Кримські референдуми 1991-го (автономія) та нелегітимний 2014-го (приєднання до РФ) – болісні приклади маніпуляцій. У 2025-му дискусії про референдум щодо “мирного плану” Зеленського підкреслюють актуальність: народ не нелегітимний, як заявив Президент.

Світовий досвід: Швейцарія вчить стабільності, Brexit – хаосу

Швейцарія – королева референдумів: понад 600 з 1848-го, 4–8 щороку. Модель “прямої демократії” з кворумом 50% забезпечує стабільність, від податків до міграції. Ірландія 2018-го скасувала заборону абортів (66,4% за) – перемога прогресу через діалог.

Brexit 2016-го: 72% явки, 51,9% за вихід – розділив Британію, спричинивши економічні втрати в 4% ВВП. Уроки: чітке питання, інформаційна кампанія, підготовка до наслідків. Колумбія 2016-го відкинула мир з FARC вузькою маржею – переговори тривали ще два роки.

Ці перлини показують, як референдум стає каталізатором змін, іноді з несподіваними поворотами. В Україні наступний може стати ключем до миру, якщо питання сформульоване мудро.

Референдум пульсує життям демократії, нагадуючи: влада – від народу. У часи, коли Україна стоїть на роздоріжжі, цей інструмент може стати мостом до єдності чи випробуванням. Слідкуйте за новинами ЦВК – історія продовжується.

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts