Як намалювати ніс: повний гід від ескізу до реалістичного портрета

Ніс стирчить уперед, як маяк на обличчі, привертаючи увагу своєю формою та об’ємом. У портреті він задає ритм усьому – від тендітної спинки до широких крил. Розуміння його будови перетворює плоский малюнок на живу подобу, де кожна тінь розповідає історію людини.

Верхня частина носа жорстка, ніби скеля, а нижня гнучка, як гілка на вітрі. Саме цей перехід робить його таким цікавим для малювання. Почніть з бази, і портрет оживе миттєво.

Анатомія носа: фундамент реалістичного малюнка

Зовнішній ніс тримається на кістково-хрящовому каркасі, вкритому тонкою шкірою та дрібними м’язами. Верх – носові кісточки та лобові відростки верхньощелепних кісток, що формують перенісся і верх спинки. Вони дають тверду основу, яка в профіль виглядає прямою або з легким вигином.

Нижче хрящі беруть естафету: непарний хрящ перегородки тягнеться до кінчика, бічні хрящі обрамлюють боки, а крилоподібні підтримують крила біля ніздрів. Цей дует кісток і хрящів створює чотири основні площини – верхню, дві бічні та нижню, – які художники позначають першими лініями для правильних пропорцій. Згідно з описом на wikipedia.org, спинка (dorsum nasi) йде від перенісся до кінчика, а крила (alae nasi) розширюються біля основи, роблячи ніс індивідуальним – вузьким у європеоїдів чи широким у негроїдів.

Уявіть ніс як місток: верхня кісткова арка тримається міцно, хрящова частина згинається під тиском емоцій. Ніздрі – овальні отвори, оточені складками, що темніють у тінях. Розуміння цього дозволяє малювати ніс не шаблонно, а з характером – горбатим, як у орлиного, чи кирпатиким, піднятим догори.

Різні етноси додають шарму: африканський ніс з широкими крилами здається масивнішим анфас, азіатський – сплощеним спереду. Ці нюанси, зафіксовані в анатомічних атласах, допомагають у портретах передавати етнічність без слів.

Матеріали, які полегшать малювання носа

Перед першим штрихом зберіть арсенал. Прості інструменти підходять новачкам, просунуті – для текстур.

• Олівці: HB для контуру, 2B-6B для тіней, H для світлих зон. М’які градієнти виходять з набору Faber-Castell.
• Папір: Гладкий 120-160 г/м², щоб ластик не дряпав. Для акварелі – зернистий.
• Ластик і заточкалка: Хлібний ластик для м’якого стирання, точний – для деталей.
• Фарби чи маркери: Акрил для швидких ескізів, копік-маркери для градієнтів.
• Цифрові: Планшет Wacom з Procreate чи Photoshop – кисті для штрихів і шарів.

Цей набір універсальний, від шкільного альбому до студійного столу. Почніть з олівця – він прощає помилки, на відміну від фарб.

Покрокова інструкція: ніс анфас

Анфас – найпростіший ракурс, де симетрія на першому місці. Розділіть обличчя горизонтальними лініями: перенісся на рівні брів, кінчик – посередині між бровами і підборіддям.

1. Намалюйте перевернутий трикутник або овал для загальної форми. Ширина крил дорівнює відстані між очима.
2. Позначте спинку – тонку вертикальну лінію вниз. Додайте дві симетричні дуги для крил.
3. Овальні ніздрі: у чоловіків ширші, у жінок – витягнуті. Не робіть їх круглими!
4. З’єднайте м’якими кривими, стираючи зайве. Контур готовий.
5. Тіні: темні ніздрі, градієнт на крилах, легка тінь під кінчиком.

Практикуйте на фото – ніс займає третину обличчя по висоті. З часом контур ляже природно, як друга шкіра.

Ніс у профіль: гра горбинків і вигинів

Профіль розкриває спинку у всій красі. Почніть з дуги від перенісся: пряма для класичного носа, з горбочком для драматичного.

1. Коло для голови, лінія ока-носа. Спинка – S-подібна крива.
2. Кінчик: опущений чи піднятий? Хрящ визначає кут 30-45°.
3. Ніздря: півовал, нахилений назад.
4. Тінь уздовж спинки, рефлекс на кінчику.

Тут об’єм створює одна тіньова сторона – грайте нею, як скрипalem смичком.

Складні ракурси: 3/4, знизу і зверху

У три чверті ближнє крило ширше, далеке – стиснуте перспективою. Почніть з еліпса для ніздрів, нахиленого на 45°.

Таблиця базується на уроках з proko.com. Знизу ніс домінує, зверху ховається – тренуйте на моделях.

Тіньування: секрет об’єму і глибини

Світло падає згори – спинка блищить, крила темніють. Штрихуйте вздовж форми: короткі для текстури шкіри, довгі для градієнту.

Основні зони:

• Світло на спинці та кінчику.
• Напівтінь на боках.
• Власна тінь ніздрів – найтемніша.
• Окаемлення – тонка лінія контуру.

Блендер або палець розмиває переходи, роблячи ніс тривимірним. Уникайте рівномірного зафарбування – ніс не куля!

Ніс у різних стилях: від реалізму до аніме

Реалізм вимагає анатомії – вивчайте фото. У коміксах ніс – крапка чи штрих, що підкреслює емоцію.

Аніме: маленька тінь під переніссям, ніздрі опущені. Карикатура перебільшує – довгий ніс Піноккіо смішить своєю гротескністю.

Історія додає шарму: Леонардо да Вінчі розписував носи в ескізах, вивчаючи хрящі для “Мони Лізи” – її ніс тендітний, з м’яким кінчиком. Від Ренесансу до стріт-арту ніс еволюціонував від ідеалу до вуличного шарму.

Цифрове малювання носа: інструменти 2025 року

У Procreate 5.3 кисті “Soft Brush” для градієнтів, шари для тіней. Clip Studio Paint ідеальний для манги – стабілізатор ліній малює ідеальну спинку.

Почніть з силуету, додайте маску для ніздрів. Таблетки Huion за 200$ дають тиск-чутливість, як у олівця. Експериментуйте з текстурами – пористість шкіри оживає кліком.

Експериментуйте з етнічними формами – африканський ніс з широкими крилами додає сили портрету. Або спробуйте носи тварин для фанту: кіт – вологий блиск, собака – чутливі ніздрі.

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts