Андрій Вітренко: від наукових лабораторій до бюджетних баталій Києва

Андрій Олександрович Вітренко народився 23 травня 1977 року в Києві, де з перших кроків життя опинився в епіцентрі інтелектуальних пошуків. Цей доктор економічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, сьогодні поєднує ролі заступника міністра освіти і науки України та депутата Київської міської ради, де очолює фракцію “Слуга народу” й бюджетну комісію. Його кар’єра – це мости між академічними залахами, урядовими кабінетами та міськими залами, де вирішуються долі мільйонів киян. За п’ять років у владі Вітренко встиг стати ключовим гравцем у реформах освіти, європейській інтеграції та розподілі столичного бюджету, особливо в умовах війни, коли кожен гривня на оборону звучить як виклик.

Уявіть ритм київських вулиць 1977-го: місто, що прокидалося після радянських потрясінь, дарувало хлопчику з інтелігентної родини перші уроки наполегливості. Андрій рано захопився економікою – тією наукою, яка пояснює, чому світ крутиться навколо ресурсів і рішень. Сьогодні, у 2026-му, він не просто теоретик: як голова бюджетної комісії Київради, Вітренко наполягає на 15% видатків на сили безпеки, а в МОН просуває проєкти безбар’єрності та модернізації освіти дорослих. Його голос лунає в парламенті рішень, де емоції від перемог над бюрократією переплітаються з гострими дебатами.

Але шлях до вершин виявився тернистим – від асистентських парт до заступницьких крісел. Вітренко не уникає суперечок: звинувачення в плагіаті наукових праць чи земельних схемах кидають тінь, та він продовжує працювати, опрацьовуючи тисячі звернень киян і беручи участь у кожному засіданні ради. Це історія людини, яка перетворює теорію на практику, ніби алхімік, що варить золото з повсякденних викликів.

Ранні роки: корені в київській інтелігенції

Київські двори 80-х стали першим “університетом” для Андрія Вітренка. Народжений у серці столиці, він ріс у родині, де книги та дискусії про майбутнє економіки були щоденним ритуалом. Шкільні роки пройшли блискавично: допитливий розум поглинав знання, а мрія про велике – кликала до вищих сфер. У 1999 році, ще студентом, він завершує Київський державний торговельно-економічний університет за фахом “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”, а за рік отримує диплом магістра.

Аспірантура в тому ж КНТЕУ (2000–2003) стала трампліном. Тут Вітренко не просто вчився – він занурювався в хаос трансформаційної економіки України, де ринки народжувалися з руїн. У 2005-му захищає кандидатську дисертацію “Ринок рекламних послуг у трансформаційній економіці” – роботу, що розкриває, як реклама стає двигуном змін. Ця тема, ніби дзеркало епохи, відображає його вміння бачити потенціал у несподіваних місцях.

Перехід до Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 2003-му позначив початок справжньої академічної одиссеї. Від асистента кафедри економічної теорії до доцента – кожен крок супроводжувався лекціями для сотень студентів, де сухі формули оживали метафорами про реальний світ.

Академічна вершина: доктор наук і міжнародні горизонти

У КНУ Вітренко розквітнув як педагог і науковець. З 2004-го асистент, з 2012-го доцент, 2010–2016 – заступник декана з міжнародного співробітництва, а з 2017-го – з наукової роботи. Докторська дисертація 2017 року “Розвиток сфери послуг в умовах постіндустріальних трансформацій” – це не просто папери, а бачення майбутнього, де послуги домінують над промисловістю. Монографії на кшталт “Сервісна економіка: теорія, сучасні виклики та глобальні тренди” (2016) чи статті в European Journal of Economics and Management стали його візитівкою.

Міжнародний досвід додає перцю: запрошений професор у Східноказахстанському державному технічному університеті (2013), стажування в Erasmus+ – від Словаччини до Великобританії та Італії. Він розробляв проєкти комерціалізації інтелектуальної власності, стаючи експертом ЄС у програмі COSME. Англійська, українська, російська – мови, якими він будує мости між континентами.

До липня 2020-го Вітренко формував уми майбутніх лідерів. Лекції про макроекономіку звучали як історії пригод, де студенти вчилися не боятися криз. Цей період – фундамент, на якому виросла урядова кар’єра.

Вступ до МОН: реформи освіти в часи випробувань

16 липня 2020-го Андрій Вітренко ступає на посаду заступника міністра освіти і науки – момент, коли академік стає policymaker’ом. Спочатку загальний заступник, з грудня – з європейської інтеграції, з серпня 2021-го перший заступник, а з березня 2023-го знову заступник. У 2025–2026 роках він презентує флагманські проєкти: Рамку реформ освіти дорослих, підтримку безбар’єрності до 2030-го (mon.gov.ua).

Його внесок – у євроінтеграції: член Комісії з координації євроатлантичної інтеграції з вересня 2020-го, Атестаційна колегія МОН. У грудні 2025-го відвідує Львівський національний університет, вручаючи нагороди викладачам. Війна додала викликів: проєкти для ВПО, модернізація під обстрілами. Вітренко – голос змін, де освіта стає щитом нації.

Критики кажуть про бюрократію, та цифри говорять: участь у круглих столах, як у листопаді 2025-го, рухає реформи вперед. Це не кабінетні ігри – це інвестиції в людський капітал України.

Депутат Київради: бюджет як поле бою

На місцевих виборах 2020-го Вітренко обирається депутатом від “Слуги народу” у Голосіївському районі. З 2021-го – голова фракції, згодом бюджетної комісії. У 2025-му: 100% участь у 17 засіданнях, понад 15 прийомів громадян, 4000 звернень опрацьовано (sluga-narodu.com).

Ключові рішення: зміни до бюджету-2025 з акцентом на оборону (547 млн грн на ЗСУ – замало, на його думку), програма “Захисник Києва”, соцгарантії для постраждалих від агресії. У грудні 2025-го наполягає на 15% бюджету-2026 на безпеку. Бюджет-2026 ухвалено в січні – його марафон перемог.

Київрада для Вітренка – арена, де емоції киплять: від мораторію на тарифи до перевірок відновлення будинків. Він звинувачує КМДА в “завислих” 30 млрд грн, борючись за прозорість.

Досягнення: від теорії до реальних змін

У МОН Вітренко – двигун євроінтеграції: проєкти Erasmus+, безбар’єрність 2025–2026. У Київраді – бюджетник-воїн: програми цивільного захисту 2024–2028, поховання загиблих, перевірки відновлення. 2025-й: понад 4000 звернень – це тисячі сімей, які відчули підтримку.

Ось хронологія ключових етапів у таблиці для наочності.

Таблиця ілюструє динаміку: від студента до лідера. Після неї – рефлексія: ці кроки не просто дати, а історії боротьби за ефективність.

У 2025-му Вітренко заявив: “Мінімум 15% бюджету Києва – на сили безпеки”. Ця фраза резонує в серцях киян, адже оборона – не абстракція, а щит міста.

Виклики: скандали, що тестують характер

Кар’єра Вітренка – не казка. У квітні 2025-го “Дисергейт” звинуватив у плагіаті шести статей: копіювання з російських джерел без посилань, фальсифікація даних (bastion.tv). Реакція? Активісти вимагають перевірки, та НАЗЯВО мовчить. Chesno.org фіксує 73% голосувань за “туалетні схеми” – земельні махінації.

1. Плагіат: статті 2012–2020, переклади без атрибуції – урок для академії.
2. Плівки Комарницького: фігурант розмов про землю, опоненти кричать “корупція”.
3. Прослушка в авто (листопад 2025): параноя чи реальна загроза?

Ці бурі не зламали: Вітренко продовжує роботу, наголошуючи на прозорості. Суперечності додають глибини – ніхто не ідеальний, та наполегливість вирізняє лідерів.

Перспективи: що чекає попереду

У 2026-му Вітренко лишається на фронті: бюджет Києва росте, освіта інтегрується в Європу. Як кандидат на міністра МОН (чутки липня 2025-го), він може стати рушієм змін. Його стиль – суміш академічної точності та політичного драйву – обіцяє нові горизонти.

Київ пульсує в ритмі його рішень: від教室 до залів влади. Андрій Вітренко нагадує, що економіка – це про людей, а реформи – про сміливість. Історія триває, з новими главами на обрії.

About the Author

Ярослав Стаценко

Administrator

Володимир — контент-менеджер блогу з 5-річним досвідом у створенні захопливого контенту. Експерт у digital-маркетингу, фанат технологій.

Visit Website View All Posts