Ніна Матвієнко народилася в багатодітній селянській родині на Житомирщині й виросла п’ятою дитиною з одинадцяти. Вона створила власну сім’ю з художником Петром Гончарем, з яким прожила понад пів століття, народила трьох дітей і передала їм любов до творчості, віри та народної пісні. Її сини обрали шлях мистецтва й духовності, а донька Антоніна продовжує співочу традицію, ставши відомою співачкою й матір’ю вже наступного покоління.
Сім’я для Ніни Матвієнко завжди була і джерелом сили, і полем випробувань. Вона виросла в бідності, де щастя вимірювалося спільним співом батьків, а дорослішання — допомогою молодшим братам і сестрам. Ставши матір’ю, вона балансувала між гастролями й вихованням дітей, а згодом спостерігала, як кожен із них обирає власний шлях, зберігаючи при цьому родинні цінності.
Коріння в селянській багатодітній родині
10 жовтня 1947 року в селі Неділище на Житомирщині в родині Митрофана Устимовича Матвієнка та Антоніни Ільківни народилася Ніна — п’ята дитина з одинадцяти. Батько був селянином, мати мала природний співочий дар і могла вести мелодію в три, навіть у чотири голоси. Саме від неї Ніна перейняла любов до пісні. Родина жила бідно, і діти рано вчилися працювати: Ніна з чотирьох років доглядала молодших братів і сестер — Василя, Валентину, Івана, Михайла, Поліну та Володимира, пасла худобу, а одного літа навіть «наймитувала» в дядька.
Батьки вирішили віддати Ніну до школи-інтернату для дітей з багатодітних сімей. Там вона не лише вчилася, а й грала у волейбол, розвивала характер. Сестри й брати — Анатолій, Люся, Марія та Микола — також брали участь у її вихованні. У такій великій родині Ніна навчилася відповідальності, терпінню й умінню знаходити радість у простих речах. Пізніше вона записала диск із піснями матері, ніби повертаючи їй голос через власну творчість.
Шлюб з Петром Гончарем: зустріч, весілля й спільне життя
1968 року на концерті в Києві художник Петро Гончар уперше побачив Ніну й одразу сказав, що вона стане його дружиною. Знайомство влаштував Лесь Харченко з квартету «Явір». 1971 року в селі Неділище відбулося традиційне весілля: батьки накрили столи в саду, гостям подавали вареники з чорницею, гречані млинці, кров’янку з тертою картоплею, лунали народні пісні. Молодята почали спільне життя в Києві.
Петро Іванович Гончар, народжений 1949 року, — художник, який згодом став генеральним директором Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара». Він підтримував Ніну в її кар’єрі, а вона — у його мистецьких пошуках. Шлюб тривав понад п’ятдесят років, хоча в останні роки подружжя фактично жило окремо. Ніна зізнавалася, що прагнула щирості та внутрішнього спокою. Петро залишався важливою частиною родини, зберігаючи зв’язок через спільних дітей і онуків.
Діти Ніни Матвієнко: три різні долі, одна родинна нитка
У подружжя народилося троє дітей, і кожен обрав шлях, що відображає різні грані родинної спадщини — мистецтво, духовність і пісню.
Іван Гончар (нар. 1973, чернече ім’я Януарій) спочатку йшов шляхом батька-художника. 2005 року, у віці Христа, несподівано для багатьох вирішив піти в ченці й прийняв постриг. Сьогодні він ієродиякон церкви Іоанна Богослова в Ніжині. Його вибір став для родини прикладом глибокої віри й внутрішньої сили. Ніна з гордістю й трепетом говорила про сина-священнослужителя.
Андрій Гончар (нар. 1974) повністю присвятив себе мистецтву. Як і батько, він став художником та іконописцем. Його роботи поєднують традиційні техніки з сучасним баченням. Андрій продовжує мистецьку лінію родини Гончарів, зберігаючи й розвиваючи її в музейному та творчому середовищі.
Донька Антоніна (Тоня Матвієнко, нар. 1981) обрала сцену. Вона стала співачкою народного жанру, Заслуженою артисткою України, фіналісткою шоу «Голос країни». Тоня не просто наслідує матір — вона розвиває її традицію, додаючи власний емоційний почерк. На ювілейних концертах Ніни Матвієнко вони часто співали дуетом, і це було особливим моментом єдності поколінь.
Онуки та нове покоління родини
Сім’я Матвієнко-Гончарів продовжує рости. У Тоні є старша донька Уляна (нар. 1998) від попередніх стосунків. 2016 року в неї народилася друга донька — Ніна, названа на честь бабусі. Батько дитини — співак Арсен Мірзоян. 2017 року Тоня та Арсен узаконили стосунки. Арсен має синів від попереднього шлюбу, тож родина об’єднала дітей з різних історій у одну велику сім’ю.
Онука Ніна Мірзоян росте в атмосфері музики й творчості. Бабуся Ніна Матвієнко мала з онуками особливі, іноді строгі стосунки — Тоня згадувала випадки, коли сильний характер легендарної співачки проявлявся навіть у повсякденних ситуаціях. Сім’я часто проводить час разом: Арсен публікує фото сімейних відпусток, а Тоня ділиться спогадами про матір. У 2026 році родина продовжує активне творче життя — Тоня та Арсен випускають спільні пісні, серед яких ніжна композиція «не край» про довіру та діалог у стосунках.
Цікаві факти про сім’ю Ніни Матвієнко
- Ніна була п’ятою дитиною з одинадцяти в бідній селянській родині й з чотирьох років допомагала виховувати молодших братів і сестер.
- Мати Ніни, Антоніна Ільківна, мала унікальний співочий дар — могла вести мелодію в чотири голоси; донька записала з її піснями окремий диск.
- Іван Гончар прийняв чернечий постриг 2005 року у віці 33 років — «у віці Христа».
- Онука Ніна Мірзоян народилася 2016 року й названа на честь бабусі; старша онука Уляна з’явилася 1998 року.
- Арсен Мірзоян та Тоня Матвієнко одружилися 2017 року, хоча їхня донька Ніна вже народилася раніше; пара часто разом виступає й ділиться сімейними моментами.
- Ніна Матвієнко та Петро Гончар одружилися 1971 року після традиційного сільського весілля з варениками та народними піснями.
- Сім’я об’єднує художників, іконописця, ієродиякона та співачок — три покоління творчості й віри.
Сімейні цінності, випробування та спадщина
Сім’я Ніни Матвієнко пережила і злети слави, і особисті випробування. Довгий шлюб з Петром Гончарем, виховання дітей під час активної концертної діяльності, вибір сина стати ченцем, творчий шлях доньки — усе це вимагало внутрішньої сили. Ніна не приховувала, що іноді доводилося жертвувати особистим заради кар’єри, але родина залишалася головним якорем.
Після відходу Ніни Матвієнко 8 жовтня 2023 року її близькі продовжують зберігати й розвивати спадщину. Тоня співає народні пісні, Арсен підтримує її й ділиться теплими спогадами про тещу — іноді суворими, іноді дуже люблячими. Сини зберігають мистецьку та духовну лінію. Онуки ростуть у середовищі, де пісня, мистецтво й віра — не просто слова, а щоденна реальність.
Сім’я Матвієнко-Гончарів-Мірзоянів — це живий приклад того, як коріння в українській землі, в селянській праці й народній пісні дає сильні паростки. Ніна Матвієнко не просто співала — вона передавала голос роду. Сьогодні цей голос лунає в доньці, в онуках, у спогадах чоловіка та синів. Родина продовжує її справу, доводячи, що справжня спадщина — це не тільки нагороди та слава, а й люди, які несуть твою пісню далі.
About the Author
