Дмитро Лінартович, блискучий український актор, поет і капітан ЗСУ, у травні 2025 року вперше відкрито поділився болісною сторінкою свого життя — розлученням з дружиною Олександрою. Пара, яка будувала спільне майбутнє понад десятиліття, виховала двох синів і пережила мирні роки разом, не витримала розлуки, спричиненої повномасштабною війною. Олександра з Мирославом і Зореславом виїхала за кордон у перші дні вторгнення, шукаючи безпеки для дітей, а відстань перетворилася на прірву, яку вони спільно вирішили не долати. «Так сталося, що з дружиною ми розлучилися. Вона з синами нині мешкає за океаном», — щиро зізнався актор у інтерв’ю, підкреслюючи повагу до колишньої дружини та вдячність за синів.
Ця історія — не просто новини зі світу зірок, а глибоке віддзеркалення того, як війна розриває родинні зв’язки, змушуючи людей обирати між захистом Батьківщини і близькими. Дмитро, син відомого режисера Костянтина Лінартовича, завжди тримав особисте життя подалі від софітів, роблячи виняток лише для теплих згадок про «своїх козаків» — синів. Сьогодні він живе сам у Києві, продовжує служити, творити і підтримувати дітей на відстані, а Олександра облаштувала нове життя в далекій Каліфорнії. Їхня історія сповнена ніжності, сили та тихого болю, який знайомий тисячам українських родин.
Розлучення відбулося мирно, без скандалів і взаємних докорів. Актор неодноразово повторював: він любить синів, опікується ними, виходить на зв’язок і чекає моменту, коли зможе взяти їх за руки та розповісти про те, що відбувалося вдома. Ця позиція — не слабкість, а мужність воїна, який знає ціну кожному дню.
Хто такий Дмитро Лінартович: від київських сцен до окопів Соледара
Народжений 22 листопада 1978 року в Києві в родині актора і режисера Костянтина Лінартовича та акторки Наталії Заболотної, Дмитро з дитинства дихав мистецтвом. Голодне дитинство, школа-інтернат, служба в прикордонних військах — усе це загартувало характер. Після закінчення акторського факультету Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого у 2003 році він швидко завоював місце на театральних підмостках Муніципального театру «Київ».
Його ролі — це завжди глибокі, багатошарові образи. У фільмі «Той, хто пройшов крізь вогонь» 2012 року він втілив Івана Додоку — сильного, непохитного героя, який став символом української стійкості. Потім були «Гетьман» (2015), «Осінні спогади» (2016), «Толока» (2020) і «Обмін» (2022), де він не лише зіграв, а й долучився до сценарію. Дублювання принесло йому популярність серед молодшого покоління — голос Дмитра Лінартовича лунає в українських версіях Marvel, де він озвучував Капітана Америку. Паралельно він писав поезію, співав бардівські пісні, випустив альбоми «Час» і «Мобілізація», а в 2023-му — книгу «Словоспів».
Заслужений артист України з 2023 року, член правління Національної спілки кінематографістів і Спілки письменників — Дмитро завжди був більше, ніж просто актор. Його творчість пронизує любов до рідної землі, а війна лише посилила цей вогонь.
Олександра Лінартович: жінка, яка стояла за плечима воїна
Олександра Лінартович — не публічна особа, і саме це робить її присутність у житті Дмитра особливо теплою і справжньою. Вони познайомилися в Києві, коли Дмитро вже будував кар’єру, і шлюб тривав багато років у мирний час. Діти народилися в спокійні часи: Мирослав і Зореслав росли оточеними батьківською любов’ю, яку актор називав «козацьким духом». У 2022 році, в одному з ранніх інтерв’ю, Дмитро згадував, як дружина підтримала його рішення піти захищати країну: «Вона бачила, що я не зможу бути деінде, якщо ворог топче мою землю».
Олександра була тією опорою, яка дозволяла йому творити і служити. Вона не шукала софітів, не давала інтерв’ю, а просто будувала дім. За океаном, у районі Лос-Анджелеса, вона тепер створює нове життя для синів, зберігаючи спокій і стабільність. Її Instagram @olexandra.life показує жінку, яка адаптувалася, знайшла сили рухатися далі — з морем, сонцем і мріями про майбутнє дітей.
Війна, яка розлучила родину: хронологія подій
24 лютого 2022 року стало переломним. Дмитро, почувши від батька про початок вторгнення, миттєво зібрав родину. Паливо позичали, дорога до Богуслава була наповнена тривогою. «Відвіз їх у безпечне місце, а сам повернувся одягати камуфльовану форму», — згадував він. Олександра з синами спочатку залишилася в Україні, але постійні обстріли, стрес і небезпека змусили родину вирушити далі — спочатку Польща, потім Італія, а згодом океан.
Дмитро тим часом став на захист Києва в лавах територіальної оборони, пройшов відбір у десантно-штурмові війська, воював на Херсонщині, під Бахмутом і Соледаром. 9 січня 2023 року важке поранення — уламки в голові та спині, контузія, евакуація. Реабілітація, посттравматичний синдром, повернення до служби. Відстань робила своє: листи, дзвінки, рідкісні зустрічі не могли замінити щоденного тепла. У 2025 році вони ухвалили спільне рішення — розлучитися. Суд навіть відмовив у розгляді справи, бо все було цивілізовано.
Ця розлука — не зрада і не драма з серіалу. Це реальність тисяч сімей, де один захищає, а інший рятує дітей. Дмитро підкреслює: «Я ними опікуюся, допомагаю, виходжу на зв’язок».
Сини Мирослав і Зореслав: майбутнє, яке батько захищає
Двоє хлопчиків, яких Дмитро ніжно називає «своїми козаками», — головне надбання цього шлюбу. У мирні роки вони росли в атмосфері творчості і патріотизму. Війна змусила їх дорослішати швидше. Батько мріє про день, коли візьме їх за руки і проведе Києвом, розповідаючи про героїв, яких знав особисто. Він пише для них вірші, надсилає повідомлення і фінансово підтримує.
Для Дмитра діти — символ продовження. Навіть поранений, він думав про них: «Саме тому й пішов, щоб захистити дружину і своїх синів».
Життя після розлучення: творчість, служба і надія
Сьогодні Дмитро Лінартович — це воїн, який грає у фільмі «Та, що зігріє тебе» за сергієм Жаданом, пише музику для поранених у госпіталях і патронує навчальні заклади. Він член «Сили реабілітації України», говорить з молоддю про війну і патріотизм. Один у квартирі в Києві, він не скаржиться, а діє. Олександра в Лос-Анджелесі будує стабільність для синів. Їхні шляхи розійшлися, але повага залишилася.
Ця історія вчить: кохання може змінити форму, але справжня сила — в умінні відпустити з гідністю.
Цікаві факти про Дмитра Лінартовича та його родину
- Псевдонім «Світ»: Таке позивне в ЗСУ отримав Дмитро недарма — він завжди несе світло навіть у найтемніші часи. Поранення під Соледаром не зламало цього вогню.
- Голос Капітана Америки: У дубляжі Marvel саме він озвучував легендарного героя, паралельно сам стаючи реальним захисником.
- Поетичний щоденник війни: Книга «Словоспів» 2023 року — це не просто вірші, а емоційний щоденник, де переплітаються біль поранення і любов до синів.
- Сім’я за океаном: Сини навчаються в новій країні, але батько регулярно виходить на зв’язок, щоб передати український дух.
- Мирне розлучення: Навіть у розриві — жодного скандалу. Дмитро публічно дякує Олександрі за дітей і підтримує її вибір.
- Батьківська спадщина: Син режисера, він продовжує сімейну традицію, але додає до неї воєнний досвід і сучасний патріотизм.
Вплив війни на українські родини: контекст історії Лінартовичів
Історія Дмитра і Олександри — це мікрокосм того, що переживають мільйони. Тисячі військових розлучаються через відрядження, евакуацію, травми. Актори, які пішли на фронт, стають символами: їхні ролі на екрані перетворюються на реальні подвиги. Дмитро відмовлявся від пропозицій працювати з росіянами, бо «українська прошивка» не дозволяла. Його шлях — приклад для багатьох.
Він говорить про зраду і заздрість у творчому середовищі, але сам обрав шлях честі. Поезія, музика для поранених, зустрічі з молоддю — усе це допомагає йому і іншим знаходити сенс після розлуки.
| Рік | Подія в кар’єрі та особистому житті |
|---|---|
| 2003 | Закінчення університету, перші ролі в театрі |
| 2012 | Роль Івана Додоки у «Той, хто пройшов крізь вогонь» |
| 2022 | Початок повномасштабної війни, евакуація родини |
| 2023 | Поранення під Соледаром, Заслужений артист України |
| 2025 | Оголошення про розлучення з Олександрою |
Дані зібрано за інформацією з Вікіпедії та інтерв’ю актора.
Його шлях продовжується. Фільми, вірші, служба — усе це живе. А десь за океаном ростуть два козаки, які знають: батько завжди поряд серцем. Історія Дмитра Лінартовича та його дружини — це не кінець, а новий розділ, сповнений сили і надії на майбутнє, де мир повернеться до кожної української родини.
About the Author
