Іван Бліндар — український актор театру і кіно, чиє ім’я для багатьох назавжди пов’язане з образом Кузьми Скрябіна у фільмі «Я, „Побєда“ і Берлін». Народився 19 червня 1992 року в Івано-Франківську, він уже понад десять років служить на сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, а в листопаді 2024-го отримав звання Заслуженого артиста України. Його шлях — це історія хлопця, який мріяв стати ветеринаром, вчився на електромонтера, а зрештою опинився в центрі уваги завдяки глибокій, живій грі і щирій відданості професії.
Сьогодні Іван Бліндар — один із яскравих представників нового покоління українських акторів. Його помічають у рейтингах найперспективніших зірок і навіть у списках найсексуальніших акторів країни. Але за зовнішньою харизмою ховається серйозна робота: десятки театральних ролей, складні трансформації для кіно, волонтерство з 2014 року і постійне бажання залишатися людиною на сцені й за її межами. Ця розповідь розкриває, як франківський хлопець став тим, кого глядачі впізнають і за яким хочуть іти.
Дитинство в Івано-Франківську: плавання, карате і перші імпровізації
Іван Бліндар виріс у Івано-Франківську, але значну частину дитинства проводив у селі в бабусі та дідуся. Мама працювала технологом, батько — у технічній сфері. Хлопець навчався в школі №18 і з дитинства був активним: займався плаванням, карате, брав участь у КВК, відвідував різні гуртки. Біологія і зоологія цікавили його настільки, що він серйозно думав стати ветеринаром. Дідусь, самоук-музикант, який грав на кількох інструментах, підживлював творчу жилку в онукові.
Перший інтерес до акторства спалахнув ще в першому класі після перегляду театрального виступу. У дитячих літніх таборах Іван уже влаштовував імпровізовані вистави для однолітків. Ці ранні спроби показали, що сцена притягує сильніше за будь-які інші захоплення. Після дев’ятого класу він вступив до Вищого професійно-технічного училища №13 на спеціальність регулювальника радіоапаратури та електромонтера станційного обладнання. Курс не завершив, але здобув повну середню освіту і технічні навички, які досі стають у пригоді — він і сьогодні може підпаяти плати, якщо потрібно.
Цей технічний досвід пізніше став своєрідним якорем. Коли акторська професія вимагає дисципліни і точності, Іван згадує уроки з електроніки. А ще — вміння швидко адаптуватися, яке знадобилося і в театрі, і на знімальному майданчику.
Освіта і перші кроки в театрі
Справжній поворот відбувся в Інституті мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Іван обрав спеціальність «Сценічне мистецтво», освітню програму акторського мистецтва драматичного театру і кіно. Навчався під керівництвом Анатолія Грицана — викладача, який, за словами самого актора, навчив передусім бути людьми, а вже потім — акторами чи режисерами. Бакалаврат і магістратуру він закінчив успішно, і вже на третьому курсі почав працювати в театрі.
З 2011 року Іван Бліндар — актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка в Івано-Франківську. Дебютна вистава — «Ніч перед Різдвом» за Гоголем, де він грав вертепника. Далі пішли ролі в «Ромео і Джульєтті» (П’єтро, пізніше Меркуціо), «Таксист-2» (Гейвін Сміт), «Котигорошко», «Енеїда» (Евріал), «Гамлет» (Лаерт), «Солодка Даруся» (Іван Цвичок) і багато інших. Репертуар охоплює класику і сучасні тексти, комедію і трагедію, мюзикли і драму.
Театр став для нього домом. Навіть після того, як кіно принесло популярність, Іван залишається вірним франківській сцені. Він грає в «Гоголь-Кабаре», «На Західному фронті без змін», «Пристрасті Тіля» і продовжує відкривати нові грані в знайомих постановках. Ця відданість рідному театру особливо відчутна в часи війни, коли сцена стає місцем не лише мистецтва, а й підтримки.
Прорив у кіно: роль Кузьми Скрябіна
Кінокар’єра Івана Бліндара почалася з короткометражки «Кров’янка» (2016) режисера Аркадія Непиталюка, де він зіграв Андрія. Далі були «Коли падають дерева» (2018), «Шлях мерця» (2019) і «Сквот32» (2019). Але справжнім проривом став фільм «Я, „Побєда“ і Берлін» (2024) режисерки Ольги Ряшиної. Іван отримав головну роль — Кузьми Скрябіна.
Підготовка була інтенсивною. Актор схуд майже на 14 кілограмів завдяки кросфіту і жорсткому харчуванню. Він передивлявся інтерв’ю Кузьми, вивчав жести, усмішку, енергетику. Поїхав у місця, де ріс і творив музикант, побував на могилі. «Для мене важливо було передати сенс, бо кожен пам’ятатиме енергетику, доброту, теплоту Кузьми», — розповідав Іван в інтерв’ю. Режисерка дала повну творчу свободу, і актор не намагався стати копією — він створив образ, який глядачі прийняли близько до серця.
Фільм став подією. Глядачі відзначали, як точно Бліндар передав харизму і вразливість легендарного музиканта. Після виходу стрічки популярність актора стрімко зросла: його впізнають на вулицях, запрошують на кастинги, а волонтерські збори з його участю збирають більше коштів. Сам Іван ставиться до цього спокійно: «Це результат праці, нормальний плід роботи».
Нові ролі і розширення горизонтів
Після «Побєди» Іван Бліндар не зупинився. У 2025 році він зіграв Святого Миколая у різдвяній комедії «Вартові Різдва» і Донецька в романтичній комедії «Песики». На 2026 рік заплановані серіали «Підміна» (роль Яна) і «Справа НБР» (Лакі), а також інші проєкти. Кожна нова робота показує його універсальність — від драматичних образів до легких комедійних.
Паралельно він продовжує зніматися в кліпах і брати участь у театральних прем’єрах. Роль у «Гоголь-Кабаре» чи «Марусі Чурай» вимагає іншої енергії, ніж кіно, і саме цей баланс тримає актора в тонусі. Він відкрито говорить, що театр залишається основою, а кіно — можливістю розширити аудиторію і впливати ширше.
Популярність змінила деякі аспекти життя. Друзі дитинства пишуть у директ, збори на військо йдуть легше, роботи побільшало. Але Іван підкреслює: головне — не втратити себе і продовжувати працювати з тією ж віддачею, з якою починав у 2011-му.
Особисте життя: кохання з Марією Стопник
Іван Бліндар перебуває у стосунках з акторкою Марією Стопник. Пара познайомилася 2017 року на Одеському міжнародному кінофестивалі, а романтичні відносини розпочалися наступного року після повторної зустрічі. Марія теж працює в Івано-Франківському театрі. Разом вони знялися у фільмі «Я, „Побєда“ і Берлін».
У листопаді 2025-го Іван відкрито розповів про плани на весілля і створення сім’ї. «Ми ще не одружені, але всьому свій час. Плануємо весілля, майбутнє життя разом», — сказав актор. При цьому підкреслив, що війна впливає на терміни, і пара не форсує події. Їхні стосунки виглядають спокійними і взаємно підтримуючими — рідкісне явище в акторському середовищі, де розклади часто роз’єднують.
Іван цінує приватність, але не ховає кохання. Спільні інтерв’ю і поява на заходах показують гармонію, яка дає сили і для роботи, і для волонтерства.
Цікаві факти про Івана Бліндара
За зовнішньою харизмою і професійними успіхами ховаються деталі, які роблять його образ ще глибшим і ближчим. Ось кілька з них, зібраних з інтерв’ю та відкритих джерел.
- У дитинстві серйозно хотів стати ветеринаром і цікавився біологією та зоологією більше за багато інших предметів.
- Після дев’ятого класу вчився на електромонтера і регулювальника радіоапаратури — навички, які досі інколи застосовує в побуті.
- Для ролі Кузьми схуд майже на 14 кг, займаючись кросфітом, а потім повернувся до звичної ваги близько 78 кг.
- Перша професійна роль у театрі — вертепник у «Ночі перед Різдвом», а в кіно — Андрій у короткометражці «Кров’янка».
- З 2014 року активно волонтерить, а з 2022-го на базі театру працює волонтерський центр: допомога ВПО, збір амуніції, тактична медицина і навіть навички керування FPV-дронами.
- Увійшов до топ-20 найперспективніших кінозірок України за версією порталу «Главком» і до топ-10 найсексуальніших акторів за рейтингом «ДивоГляд».
- Дідусь-музикант вплинув на любов до творчості, а викладач Анатолій Грицан — на розуміння, що акторство починається з людяності.
Ці штрихи показують людину, яка не грає роль успішного актора, а просто живе свою історію з повною віддачею.
Волонтерство і позиція під час війни
З 2014 року Іван Бліндар бере участь у волонтерських ініціативах. Після повномасштабного вторгнення на базі Івано-Франківського театру з’явився волонтерський центр. Актор допомагає з гуманітарною допомогою, розселенням внутрішньо переміщених осіб, забезпеченням військових бронежилетами, касками і медичними засобами. Він опанував основи тактичної медицини і навіть навички керування FPV-дронами.
Популярність після «Побєди» стала інструментом для допомоги. Збори з його участю збирають більше коштів, і це його щиро радує. Іван їздив на Схід з виставами, знайомився з героями, чиї подвиги, за його словами, «просто не вкладаються в голову». Він відкрито каже, що не розуміє, як світ може спокійно дивитися на те, що відбувається з Україною, і сам робить усе можливе на своєму місці.
Ця позиція робить його не просто актором, а людиною, якій довіряють. Глядачі відчувають справжність і на сцені, і поза нею.
Місце в українському кіно і театрі сьогодні
Іван Бліндар належить до покоління акторів, які формують нове обличчя українського мистецтва. Він поєднує глибоку театральну школу з кіношним масштабом, регіональну вкоріненість з всеукраїнською впізнаваністю. Франківський театр залишається його базою, а кіно — простором для експериментів і ширшого впливу.
У 2025–2026 роках його ім’я з’являється в нових проєктах, а звання Заслуженого артиста України, отримане 9 листопада 2024 року з нагоди 115-річчя театру, стало офіційним визнанням багаторічної праці. Віцепрем’єр-міністерка Тетяна Бережна особисто вручила нагороду.
Іван Бліндар продовжує грати, зніматися, волонтерити і будувати особисте життя. Його історія ще далеко не завершена. Нові ролі, нові виклики і нова відповідальність чекають попереду. І поки він виходить на сцену чи перед камеру з тією ж енергією, з якою колись імпровізував у дитячому таборі, український глядач має підстави чекати на ще більше живих, щирих і сильних образів.
About the Author
