Маргарита Січкар — українська рестораторка, письменниця, бізнес-тренерка та книжкова продюсерка, яка перетворила досвід 90-х і 2000-х на цілу філософію стійкості та радості. Народившись у Владивостоці 24 квітня 1968 року, вона пройшла шлях від інженера-технолога шкільних їдалень до власниці культових закладів біля Золотих Воріт і далі — до створення Школи щасливого життя та допомоги авторам народжувати книги.
Сьогодні, у 2026 році, її ім’я асоціюється не лише з гастрономічними експериментами минулого, а й з практичними інструментами психологічної стійкості, благодійністю через іпотерапію та активною присутністю в соцмережах. Її історія — це історія жінки, яка кілька разів починала майже з нуля: після розлучень, після окупації Гостомеля і після руйнування будинку шахедом.
Коріння далекосхідної дівчини, яка обрала Київ своєю долею
Дитинство Маргарити проходило під знаком постійних переїздів. Батько — військовий, мама — інженер. Владивосток змінився на Бендери в Молдові у 1984 році, а вже наступного року сімнадцятирічна дівчина ступила на київську землю. Вступ до Київського торгово-економічного інституту за спеціальністю «інженер-технолог громадського харчування» став першим свідомим кроком у бік майбутньої професії.
Закінчивши навчання 1990-го, вона працювала в шкільних їдальнях, де щодня стикалася з радянськими нормами і дефіцитом. Пізніше перейшла до компанії «Альянс». Саме там загострилося відчуття: їжа може бути не просто їжею, а подією, атмосферою, історією. Ця думка стала наріжним каменем усієї подальшої кар’єри.
Переїзд до Києва для багатьох тодішніх студентів був вимушеним. Для Маргарити він став вибором дому. Місто з його хаосом початку 90-х, з’явами нових можливостей і повною відсутністю правил гастрономічного ринку виявилося ідеальним полігоном для амбітної жінки, яка вже в студентські роки мріяла про власний ресторан.
Як «Пантагрюель» і кіт Пантелеймон стали символами нової ери гастрономії
1994 рік. Біля Золотих Воріт відкривається ресторан «Пантагрюель». Молода мама, яка вже мала доньку Євгенію, стає директором, а згодом і співвласницею закладу. Заклад швидко перетворився на місце зустрічей бізнесменів, художників і політиків. Маргарита не просто годувала — вона створювала світ, у якому хотілося залишатися довше.
Через два роки вона відновила фонтан біля Золотих Воріт і облаштувала літній майданчик. А в 1997-му з’явився бронзовий кіт Пантелеймон. Історія цієї скульптури особлива: живий кіт, який жив у ресторані, загинув під час пожежі. Гості зібрали кошти на пам’ятник. Сьогодні турист, який потер лапу Пантюші, сподівається на удачу в коханні чи справах. За моїм досвідом спостереження за київськими туристичними маршрутами, цей кіт досі залишається одним із найніжніших символів міста.
Далі пішли «Гетьман» у Москві (1999), де в 1998 році відбулася вечеря за участю тодішнього прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна. Маргарита пізніше згадувала, що була вражена його зовнішністю — «маленький, як дитина» — і відсутністю харизми. Потім — «Тампопо» (2003) разом із Владиславом Ващуком, «Pleasure Cafe» (2005) і «Комунальна квартира» (2008). Кожен заклад мав свою атмосферу: азійсько-український ф’южн, легкі вечері з коктейлями, ретро-ностальгію.
| Ресторан | Рік відкриття | Особливість |
|---|---|---|
| Пантагрюель | 1994 | Фонтан і кіт Пантелеймон біля Золотих Воріт |
| Гетьман | 1999 | Українська кухня в Москві |
| Тампопо | 2003 | Азійсько-український ф’южн |
| Pleasure Cafe | 2005 | Коктейлі та легкі вечері |
| Комунальна квартира | 2008 | Ретро-атмосфера |
Дані зібрані з відкритих біографічних джерел та інтерв’ю.
Успіх ресторанів не був випадковим. Маргарита вміла відчувати настрій міста і створювати емоційний якір. Саме тому «Пантагрюель» і кіт Пантелеймон пережили зміну епох і залишилися в міській легенді.
Шлюби, діти та ціна особистих трансформацій
Перший шлюб у 18 років тривав п’ять років і закінчився від’їздом чоловіка до США. Залишилася донька Євгенія. Другий союз — з захисником «Динамо» і збірної України Владиславом Ващуком — почався 2000-го. Цивільний шлюб тривав майже десять років, офіційний — з 2009 по 2012. У пари народилися син Віталій і донька Василиса.
Розлучення пройшло без гучних скандалів у суді. Маргарита добровільно передала колишньому чоловікові ресторан «Тампопо». Сьогодні вона мама трьох дорослих дітей і бабуся. У інтерв’ю Дмитру Гордону 2026 року вона відкрито сказала, що найбільший жаль у житті — аборт, через який у неї не четверо дітей, а троє.
Особисте життя для неї завжди було школою. Не ідеальною, а живою. Саме досвід зрад, розлучень і материнства ліг в основу її пізніших тренінгів і книг. Вона не продає казку про ідеальну сім’ю. Вона показує, як з болю можна зробити ресурс.
Книги, школа щастя та формула, перевірена на собі
2004 рік. Маргарита засновує Видавничий дім «ТриВе» і починає випускати глянець. 2007-го з’являється «Щоденник ресторатора» — жива розповідь про закулісся бізнесу. Потім — «Життя без паніки, або 25 способів жити з користю для себе» (2009), «Щоденник успішної жінки» (2011), «5 секретів щасливого життя» і «8 навичок щасливої дитини».
У 2013-му народжується Школа щасливого життя Маргарити Січкар. Через рік — коворкінг «Щастя HUB», один із перших освітніх кластерів такого формату в Україні. Паралельно вона запускає благодійний фонд іпотерапії «Камелія» — проєкт, де коні допомагають дітям з ДЦП, аутизмом і іншими порушеннями. Ідея була амбітною: створити перший у світі комплексний еко-реабілітаційний центр.
Її підхід до щастя не зводиться до позитивного мислення. Вона базується на конкретних навичках: уміння бути тут і зараз, фінансова грамотність, робота з емоціями, турбота про тіло і створення спільноти. Саме ці інструменти вона відточувала на собі після кожного життєвого повороту.
У нашій практиці роботи з біографічними матеріалами ми неодноразово помічали, що саме люди з багатим досвідом втрат і перезапусків найкраще вміють формулювати прості, але дієві поради. Маргарита Січкар — яскравий приклад.
Коли війна стукає у двері: окупація Гостомеля та удар шахеда
Лютий 2022-го. Маргарита з мамою і молодшою донькою опиняються в окупованому Гостомелі. Шістнадцять днів без світла, води, зв’язку. Повітряні бої прямо над будинком. 12 березня вони виїхали. Коли побачили український прапор у Білогородці — розридалися. Далі — Львів, Польща, Відень, США. Через пів року вона повернулася.
Серпень 2025-го. Шахед влучає біля її будинку в Бучанському районі. Вибухова хвиля вибиває двері підвалу, розкидає уламки по подвір’ю, пошкоджує авто і дерева. Родина встигає сховатися. Маргарита публікує фото і відео наслідків, просить про допомогу і продовжує відновлювати територію.
Вона не емігрувала. Залишилася в Україні, веде Instagram і YouTube, проводить онлайн-майстер-класи з оптимізму у воєнний час. Її присутність у мережі сьогодні — це не глянець, а щира розмова про те, як жити далі, коли дім зруйновано, а майбутнє невизначене.
Сучасна місія: книжковий продюсер, який годує ідеями
З 2020-х Маргарита повністю змінила фокус. Вона допомагає людям перетворювати власний досвід на книги. Аналіз рукописів, структура, 360-градусне продюсування, курси «Я пишу автобіографію». На producedbysichkar.com і в Instagram вона позиціонує себе як людину, яка колись годувала Київ їжею, а тепер годує авторів ідеями, вірою і контактами.
Книжковий хаб «Віч/на/Віч» у Гостомелі — один із її післявоєнних проєктів. Простір, де можна побути з книгою і з автором. Вона мріє просувати українських письменників англійською на Amazon і створювати мережу представників у різних містах.
Після відвертих інтерв’ю Гордону та Олесі Бацман у 2026 році її життя, за власними словами, «перевернулося в хорошому сенсі». З’явилися нові запити, нові проєкти, відчуття потрібності. Люди пишуть з-за кордону. Її голос став для багатьох голосом людини, яка пройшла через усе і не зламалася.
Поширені помилки у сприйнятті її історії
- Вважати її лише «екс-дружиною футболіста». Це спрощує шлях жінки, яка будувала бізнес ще до зустрічі з Ващуком і продовжила його після розлучення.
- Думати, що вона «зникла». Вона свідомо пішла з телебачення в соцмережі та онлайн-освіту. Фізично залишається в Київській області.
- Сприймати її філософію щастя як наївну. Її інструменти народжені не з книжок, а з окупації, розлучень і руйнування дому.
- Ігнорувати благодійну складову. «Камелія» і робота з тваринами — не PR, а довготривалий проєкт, який вона розвивала роками.
Ці помилки з’являються, коли історію людини зводять до одного епізоду. Маргарита Січкар цікава саме повнотою шляху.
Питання, які найчастіше ставлять про Маргариту Січкар
Де зараз живе Маргарита Січкар?
У приватному будинку в Київській області (напрямок Буча/Ірпінь). Після удару шахеда 2025 року займається відновленням.
Скільки у неї дітей?
Троє: донька Євгенія від першого шлюбу, син Віталій і донька Василиса від шлюбу з Владиславом Ващуком.
Чи займається вона ще ресторанами?
Операційним управлінням — ні. Досвід рестораторки вона перевела в іншу площину: створення атмосфер і допомогу авторам.
Які її головні книги?
«Щоденник ресторатора», «Життя без паніки», «Щоденник успішної жінки», «5 секретів щасливого життя», «8 навичок щасливої дитини».
Чи можна звернутися до неї як до книжкового продюсера?
Так. Через Instagram @margaritasichkar або сайт producedbysichkar.com.
Чек-лист: як застосувати принципи Маргарити Січкар у своєму житті
- Запишіть три моменти, коли ви вже починали «з нуля». Що допомогло тоді?
- Виберіть одну навичку з її списку (бути присутнім, фінансова ясність, турбота про тіло) і практикуйте її тиждень.
- Створіть власний «якір удачі» — невеликий ритуал або предмет, який повертає відчуття контролю.
- Якщо є досвід, яким хочете поділитися — спробуйте структуровано записати його. Можливо, це майбутня книга.
- Перевірте, чи є у вашому оточенні люди, яким ви можете допомогти без очікування миттєвої віддачі.
Маргарита Січкар продовжує писати свою історію. Від бронзового кота біля Золотих Воріт до книжкового хабу в Гостомелі, від вечерів із політиками 90-х до розмов про щастя під звуки повітряної тривоги — її шлях залишається відкритим і дуже людським. І саме в цій відкритості криється сила, яку читачі відчувають уже майже тридцять років.
About the Author
