Володимир Вікторович Мороз народився 24 жовтня 1967 року в Кураховому Донецької області і помер 21 квітня 2025-го у віці 57 років, лишившись народним депутатом IX скликання. Від зварювальника Курахівської ГРЕС він дійшов до голови Мар’їнської райдержадміністрації, а 2019 року виграв одномандатний округ №59 від «Опозиційної платформи — За життя» з результатом 31,16% і 17 500 голосів.
Після призупинення діяльності ОПЗЖ навесні 2022 року він вийшов із фракції й увійшов до депутатської групи «Відновлення України». У парламенті очолював підкомітет з електроенергетики та транспортування електроенергії Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг. Причину смерті пресслужба Верховної Ради не назвала.
Те саме ім’я носять митрополит Почаївський Володимир (Віорел Лазарович Мороз, 1959 року народження) і тернопільський історик Володимир Романович Мороз, головний редактор часопису «Патріархат». Це різні люди, з різним походженням, різними інституціями і різними публічними ролями.
Від котельного цеху Курахівської ГРЕС до кабінету в райдержадміністрації
Курахове 1960-х було містом станції. Курахівська ГРЕС давала роботу, житло і ритм зміни. Мороз прийшов туди не з партійного апарату, а з цеху. У 1988 році він значився вантажником паливно-транспортного цеху, у 1989–1992 роках — електрогазозварником ручної зварки 3-го розряду котельного цеху №1. Далі, до 1997-го, працював зварником 3-го і 4-го розряду на ТЕС МПМ «Екологія» в тому ж Кураховому.
Освіта йшла паралельно з посадами, а не перед ними. У 1996 році він закінчив Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури за спеціальністю «Теплогазопостачання, вентиляція і охорона повітряного басейну». Другий диплом — 2005 року, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, «Економіка підприємства». Служба в армії в біографіях згадана коротко, без підрозділу і років.
Адміністративний шар кар’єри починається з постачання. У 1997–2000 роках Мороз був заступником директора з постачання АТЗТ «Донагросервіс». У 2000–2005-му — заступником начальника БМУ «Кураховенергобуд». У 2005–2010-му — заступником директора ТОВ «Променергобуд». Усі три адреси — Курахове. Це не київська траєкторія і не донецький олігархічний ліфт, а місцевий енергобудівний контур.
Саме цей контур пояснює, чому в Раді IX скликання Мороз опинився не в аграрному і не в гуманітарному комітеті, а в енергетичному, і чому підкомітет з електроенергетики виглядав для нього продовженням цеху, а не випадковим призначенням.
У 2010–2014 роках він уже заступник міського голови Курахового з житлово-комунального господарства та благоустрою. Груднем 2014-го його призначають головою Мар’їнської районної державної адміністрації. З вересня 2016-го він також очолює районну військово-цивільну адміністрацію. Паралельно керує місцевим осередком «Блоку Петра Порошенка „Солідарність“». Район на лінії зіткнення, ВЦА замість звичайної РДА, мандат від київського призначення — це п’ять років, які пізніше стануть головним аргументом на виборах 2019-го.
Округ №59: 17 500 голосів і географія, якої вже немає на мапі спокою
Округ №59 на позачергових парламентських виборах 2019 року охоплював Вугледар, Новогродівку, Селидове, Великоновосілківський і Мар’їнський райони. За даними Центральної виборчої комісії, протоколи опрацювали на 100% дільниць. Мороз, висунутий ОПЗЖ, набрав 31,16% — 17 500 голосів. Другим став самовисуванець Сергій Сажко з 21,48% і 12 066 голосами. Третьою — Наталія Цибань від «Слуги народу», 16,85% і 9 464 голоси.
Перемога не була розгромною. Відрив від другого місця — близько десяти пунктів, третина округу лишилася за іншими прізвищами. Для Донбасу 2019-го це типова картина мажоритарки: сильний місцевий адміністратор плюс партійний бренд, який тоді збирав колишній електорат Партії регіонів. Мороз до цього бренду прийшов не з Медведчукового кола, а з порошенківського осередку Мар’їнського району. Зміна вивіски між 2014 і 2019 роками — окремий сюжет, який біографічні картки часто згладжують одним рядком.
| Рік | Посада або статус | Інституція і партійна мітка |
|---|---|---|
| 1988–1997 | Вантажник, потім електрозварник | Курахівська ГРЕС, ТЕС «Екологія» |
| 1997–2010 | Заступник директора / начальника | «Донагросервіс», «Кураховенергобуд», «Променергобуд» |
| 2010–2014 | Заступник міського голови | Курахівська міська рада, ЖКГ |
| 2014–2019 | Голова РДА і ВЦА | Мар’їнський район, осередок БПП «Солідарність» |
| 2019–2022 | Народний депутат | ОПЗЖ, округ №59 |
| 2022–2025 | Народний депутат | Група «Відновлення України», підкомітет з електроенергетики |
Таблиця зібрана за картками Верховної Ради, досьє «Руху Чесно» і протоколом ЦВК за округом №59. Вона не показує майно і не замінює декларацію: показує лише зміну інституцій, через які пройшло одне прізвище.
Від «Солідарності» до заборони ОПЗЖ і групи «Відновлення України»
19 березня 2022 року РНБО призупинила діяльність ОПЗЖ на час воєнного стану. Наприкінці того ж місяця фракцію залишили кілька депутатів, серед них Володимир Мороз. У другій половині травня 2022-го виникла група «Відновлення України», куди увійшли 12 колишніх членів фракції ОПЗЖ. Остаточну судову заборону партії Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду підтвердив 15 вересня 2022 року.
Мороз лишився в парламенті. Мандат мажоритарника не згорає автоматично від заборони партії, від імені якої людину обрали. Саме це правило пояснює, чому після вересня 2022-го в залі ще сиділи депутати, обрані від уже неіснуючої політичної сили. Мороз увійшов до «Відновлення України» і до смерті значився в цій групі.
Комітетський профіль лишився вузьким. Він був членом Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг і головою підкомітету з електроенергетики та транспортування електроенергії. У міжфракційних об’єднаннях фігурувала платформа з трансформації вугільних регіонів — логічне продовження округу, де Селидове, Новогродівка і Вугледар жили шахтним і станційним циклом.
Два голосування і одна ініціатива регулярно спливають у критичних досьє. У 2020 році Мороз був серед співініціаторів подання до Конституційного Суду щодо низки норм антикорупційного законодавства. Рішення суду тоді вибило відповідальність за недостовірне декларування. Наприкінці 2022-го він голосував за містобудівну реформу №5655. Президент цей закон не підписав, і станом на початок 2024 року він лишався нечинним. Водночас Мороз був серед авторів законопроєкту №7476-3 про позбавлення мандатів депутатів від заборонених партій — текст, який стосувався і його власного політичного походження.
Чотири різні Морози, яких зводять в одну картку
Пошук за запитом «Володимир Мороз» змішує щонайменше чотири публічні біографії. Плутанина не випадкова: прізвище часте, ім’я найпоширеніше, а новинні заголовки рідко ставлять по батькові.
- Володимир Вікторович Мороз (1967–2025) — курахівський енергетик і адміністратор, голова Мар’їнської РДА, нардеп округу №59, група «Відновлення України». Мав дочку і сина. Помер 21 квітня 2025 року, причина публічно не названа.
- Митрополит Володимир (Мороз), у миру Віорел Лазарович Мороз (нар. 15 серпня 1959) — етнічний молдованин із села Молодія Глибоцького району Чернівецької області. З 1981 року в братії Почаївської лаври, з 27 липня 1996-го її намісник, з 3 грудня 2000-го єпископ Почаївський, з 2012-го митрополит УПЦ Московського патріархату.
- Володимир Романович Мороз (нар. 26 квітня 1982) — історик і релігієзнавець із Нижчих Луб’янок Збаразького району Тернопільщини. Кандидат історичних наук з 2015 року, дисертація про соціальне вчення УГКЦ. Головний редактор часопису «Патріархат», науковий співробітник Інституту історії церкви Українського католицького університету. Лауреат премії Мукачівської греко-католицької єпархії імені Михайла Лучкая.
- Володимир Михайлович Мороз (1947–2016) — міський голова Рівного у 1994–1998 роках, кандидат наук, винахідник, доцент інституту водного господарства. Його часто чіпає старий регіональний пошук, але до Донбасу і Почаєва він не має стосунку.
Окремо існує білоруський футболіст Володимир Володимирович Мороз, 1985 року народження, який у 2007–2008 роках грав за дубль запорізького «Металурга». Його до українського політичного запиту підмішують рідко, але спортивні агрегатори іноді виводять картку вище за депутатську.
У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли довідка про смерть нардепа в квітні 2025-го супроводжувалася фотографією почаївського намісника: редакція взяла перший результат за прізвищем і не перевірила по батькові. Різниця в даті народження — вісім років, різниця в географії — Чернівецька область проти Донецької, різниця в інституції — лавра проти Верховної Ради.
Поширені помилки в досьє, заголовках і передруках
Біографічні картки Мороза-депутата короткі, тому помилки в них живуть роками. Нижче — ті, що повторюються найчастіше, і чому їх не варто копіювати.
- Змішувати депутата з митрополитом. Рік народження 1959 проти 1967, Молодія проти Курахового, чернече ім’я проти світського по батькові Вікторович. Будь-який текст, де «нардеп Мороз» молиться в Почаєві як намісник, зібраний із двох карток.
- Писати, що він усе життя був в ОПЗЖ. До 2019 року він очолював мар’їнський осередок БПП «Солідарність» і керував РДА за призначенням того періоду. ОПЗЖ — виборчий бренд 2019-го, не вся біографія.
- Вважати смерть підтвердженням якоїсь однієї версії. Пресслужба Верховної Ради 21 квітня 2025 року повідомила про передчасну смерть і висловила співчуття родині. Причину не назвала ні парламент, ні основні новини того дня. Дописувати діагноз — вигадка.
- Плутати два університети в один. Харків 1996-го — теплогазопостачання. Переяслав 2005-го — економіка підприємства. Це різні дипломи, а не «педагогічна освіта енергетика».
- Ставити округ №59 на всю Донецьку область. Округ покривав Вугледар, Новогродівку, Селидове, Великоновосілківський і Мар’їнський райони. Маріуполь, Краматорськ і Бахмут до нього не входили.
Окрема пастка — закон №5655. Голос за нього в кінці 2022 року зафіксований у моніторингу «Руху Чесно». Але закон не набрав чинності, бо президент його не підписав. Фраза «Мороз ухвалив містобудівну реформу» перебільшує і роль одного голосу, і долю самого документа.
Питання, які шукають після квітня 2025 року
Чому помер Володимир Мороз?
Станом на публічні повідомлення 21 квітня 2025 року причина невідома. Верховна Рада повідомила про смерть депутата IX скликання, назвала вік і комітетську посаду, співчуття адресувала родині. Медичного висновку в відкритих релізах немає. Будь-яка конкретна версія в соцмережах того дня не має підтвердження з боку парламенту.
Чи втратив він мандат після заборони ОПЗЖ?
Ні. Партію остаточно заборонили у вересні 2022 року, але мажоритарний мандат Мороза діяв до 21 квітня 2025-го. Він вийшов із фракції ОПЗЖ ще навесні 2022-го і далі працював у групі «Відновлення України». Заборона партії сама по собі не відкликає обраного в окрузі депутата.
Ким він був до Ради?
Головою Мар’їнської РДА з грудня 2014 року і керівником районної військово-цивільної адміністрації з вересня 2016-го. Перед тим — заступник міського голови Курахового з ЖКГ. Ще раніше — заступник керівників місцевих енергобудівних підприємств і зварник Курахівської ГРЕС.
Чи це той самий Мороз, що намісник Почаївської лаври?
Ні. Намісник — Віорел Лазарович Мороз, чернече ім’я Володимир, 1959 року народження, митрополит Почаївський УПЦ МП з 2012 року. Депутат — Володимир Вікторович Мороз, 1967 року народження, Курахове. Спільні лише ім’я в чернецтві і прізвище.
Хто такий Володимир Мороз із «Патріархату»?
Володимир Романович Мороз, 1982 року народження, тернопільський історик. Кандидатська 2015 року присвячена включенню соціального вчення УГКЦ в суспільно-політичне життя України 1991 — першої половини 2014 року. З 2018-го він головний редактор «Патріархату», автор книг про Боронявський монастир і греко-католицькі спільноти Мараморощини. До депутатського мандата і до Почаєва УПЦ МП цей Мороз не належить.
Коли картку можна зібрати самому, а коли краще звіряти першоджерело
Короткий портрет депутата збирається з трьох відкритих місць: картка на сайті Верховної Ради, протокол ЦВК за округом №59 і повідомлення парламенту від 21 квітня 2025 року. Цього достатньо, щоб не переплутати роки, округ і групу. Сім’я в біографіях позначена скупо — дочка і син, без імен у публічних досьє.
До першоджерела варто йти, якщо текст торкається голосування, майна або причини смерті. Моніторинг «Руху Чесно» фіксує окремі кнопки, зокрема №5655, але не замінює стенограму. Декларації після рішення Конституційного Суду 2020 року мають власну юридичну історію, і переказ «був фігурантом справи» без номера провадження нічого не доводить. Причину смерті не варто добудовувати з телеграм-каналів: її немає в релізі Ради.
За моїм досвідом звірки таких досьє протягом місяця після гучної смерті найстійкіша помилка — не дата, а партія. Люди запам’ятовують останню вивіску, ОПЗЖ, і стирають мар’їнський осередок «Солідарності» 2014–2019 років, без якого призначення головою РДА не читається.
Що лишається в комітеті, в окрузі і в родині
Підкомітет з електроенергетики після 21 квітня 2025 року втратив голову. Теми, які висіли на цій посаді, нікуди не зникли: транспортування електроенергії, станції на кшталт Курахівської ГРЕС, вугільні міста округу №59, які за роки війни змінили і лінію фронту, і населення. Селидове, Вугледар, Мар’їнка в публічному просторі 2024–2025 років звучать уже не як виборча карта, а як назви боїв. Депутат, обраний там у 2019-му, до смерті представляв територію, значна частина якої була окупована або зруйнована.
Мандат IX скликання закрився смертю. Довибори в окрузі під час воєнного стану — окрема процедура, і автоматичної заміни «наступним у списку» для мажоритарника немає. Група «Відновлення України» втратила одного з дванадцяти первинних учасників колишньої фракції ОПЗЖ. На енергетичному комітеті це вузька, але конкретна вакансія підкомітету, а не зміна більшості.
Родина в офіційному співчутті названа без імен. Публічні біографії підтверджують наявність дочки і сина. Майнові й спадкові питання лишаються поза новинним контуром 21 квітня і не випливають із комітетської посади.
Поруч із цим сюжетом живуть інші носії того самого імені, і вони нікуди не зникли в квітні 2025-го. Митрополит Володимир і далі значиться намісником Свято-Успенської Почаївської лаври: чернецтво з 1 січня 1983 року, Московська духовна семінарія 1988-го, сан єпископа з грудня 2000-го, митрополита — з 2012-го. Історик Володимир Романович Мороз і далі виходить у «Патріархаті» та пише про Мукачівську греко-католицьку єпархію. Рівненський міський голова 1990-х помер ще 2016 року. Розвести ці лінії — єдина надійна рамка для будь-якого тексту, який починається з двох слів «Володимир Мороз».
About the Author
