Місто на берегах Інгулу, яке сьогодні відоме як Кропивницький, за свою понад 270-річну історію кілька разів змінювало назву. Кожне перейменування відображало епоху, владу та ідеологію, що панувала в той момент. Від фортеці в Новій Сербії до обласного центру з українським культурним іменем — шлях назв цього міста нагадує сторінки великої книги, де кожна глава розповідає про різні часи.
Для тих, хто цікавиться історією рідного краю, розуміння цих змін допомагає краще відчути зв’язок поколінь. Початківцям така розповідь відкриває двері до розуміння, як політика впливала на повсякденне життя людей, а просунуті читачі знайдуть тут деталі про культурні постаті, архівні факти та сучасний контекст 2026 року.
Заснування та перша назва: Єлисаветград як фортеця Нової Сербії
Історія міста починається в середині XVIII століття, коли Російська імперія активно освоювала південні землі. У 1752 році імператриця Єлизавета Петрівна підписала указ про створення військового поселення для сербських та інших слов’янських колоністів, які шукали захисту від османських набігів. Фортецю заклали на місці, де зараз розташовується Кропивницький, і назвали на честь імператриці — Єлисаветград.
Перша офіційна згадка назви датується 1764 роком, коли була створена Єлисаветградська провінція. Місто швидко зростало як адміністративний і військовий центр. Тут дислокувалися полки, розвивалася торгівля, з’являлися церкви та адміністративні будівлі. Назва Єлисаветград трималася майже 160 років і стала синонімом регіону для багатьох поколінь.
У той час місто мало чітко виражений багатонаціональний характер. Серби, болгари, греки, українці та росіяни жили пліч-о-пліч. Архітектура, традиції та навіть кулінарія несли відбиток різних культур. Єлисаветград був не просто фортецею, а живим організмом, де перепліталися долі людей, які шукали кращого життя на нових землях.
Радянські перейменування: від Зінов’євська до Кіровограда
Після революції 1917 року та встановлення радянської влади хвиля перейменувань прокотилася країною. У 1924 році Єлисаветград отримав нову назву — Зінов’євськ, на честь Григорія Зінов’єва, одного з лідерів більшовиків. Це був типовий для тієї епохи крок: міста називали на честь партійних діячів, щоб підкреслити ідеологічну приналежність.
У 1934 році, після падіння Зінов’єва, місто знову перейменували — спочатку на Кірово, а з 1939 року — на Кіровоград. Причиною стало вбивство Сергія Кірова в 1934 році. Радянська влада використовувала це як привід для масових репресій і одночасно увічнювала пам’ять про нього в назвах міст і вулиць. Кіровоград став офіційною назвою майже на 80 років.
Для жителів ті часи були складними. Зміна назви означала не лише нові вивіски, а й переписування історії в підручниках, зміну документів і навіть переосмислення власної ідентичності. Багато хто продовжував у побуті вживати стару назву, особливо старше покоління. Це створювало цікавий феномен подвійної назви, коли офіційно місто називалося одним, а в розмові — іншим.
Сучасне перейменування: Кропивницький на честь діяча української культури
У 2015 році Верховна Рада України ухвалила закони про декомунізацію, які передбачали перейменування населених пунктів, назви яких пов’язані з комуністичним тоталітарним режимом. Кіровоград опинився в списку міст, які потребували нової назви. Після громадських обговорень та голосувань 14 липня 2016 року місто офіційно стало Кропивницьким.
Назву обрали на честь Марка Кропивницького — видатного українського драматурга, актора, режисера та композитора, якого називають батьком українського професійного театру. Він народився 1840 року неподалік від міста, в селі Бежбайраки (нині частина Кропивницького району). Його творчість стала символом відродження української культури в складні часи.
Перейменування викликало різні емоції. Хтось сприйняв його з радістю як повернення до українських коренів, хтось з ностальгією згадував стару назву, а хтось просто звикав до нової. З часом Кропивницький став звичним і для місцевих, і для гостей. У 2026 році назва міцно закріпилася в офіційних документах, картах і повсякденному вжитку.
Цікаві факти про історію назв Кропивницького
Історія перейменувань міста сповнена несподіваних деталей, які роблять її живою і близькою.
- Перша назва Єлисаветград з’явилася ще до офіційного заснування міста — імператриця Єлизавета наказала закласти фортецю в 1752 році, а документальна згадка назви датується 1764 роком.
- У 1924 році місто стало Зінов’євськом, але вже через десять років назву змінили знову — це один з найкоротших періодів використання однієї назви в історії міста.
- Марко Кропивницький ніколи не жив у самому місті, але його творчість тісно пов’язана з регіоном. Він став символом українського театру саме в той час, коли місто шукало нову ідентичність.
- Після перейменування 2016 року багато старожилів продовжували вживати назву Кіровоград у побуті, створюючи цікавий лінгвістичний феномен «подвійного міста».
- У 2021 році область, центром якої є місто, також отримала назву Кропивницька — це завершило процес декомунізації на регіональному рівні.
- Стара назва Єлисаветград досі зустрічається в літературі, мемуарах та історичних дослідженнях, тому знання історії допомагає краще розуміти тексти минулих епох.
Ці факти показують, наскільки назва міста була тісно пов’язана з політичними та культурними процесами. Кожне перейменування — це не просто зміна вивісок, а відображення епохи, в якій жили люди.
Вплив перейменувань на життя міста та його жителів
Зміна назви завжди впливала на повсякденне життя. У радянський період нові назви використовували для ідеологічного виховання: вулиці, площі та установи отримували імена партійних діячів. Після 2016 року процес декомунізації торкнувся не лише міста, а й області. Люди звикали до нових адрес, оновлювали документи, а молоде покоління вже не уявляє місто під старою назвою.
Сьогодні Кропивницький — сучасне обласне місто з розвиненою інфраструктурою, театрами, музеями та парками. Назва на честь Марка Кропивницького підкреслює культурну спадщину регіону. У місті регулярно проводять фестивалі, вистави та заходи, присвячені українській культурі та театру. Це нагадує жителям і гостям про те, що назва — це не просто слово, а частина ідентичності.
Для туристів і краєзнавців знання історії назв допомагає краще розуміти архітектуру, пам’ятники та навіть назви вулиць. Багато старих будівель досі зберігають сліди різних епох — від імперських часів до радянського модернізму. Прогулянка містом стає захопливою подорожжю крізь час.
Як правильно вживати назви в сучасному контексті
У 2026 році офіційною назвою міста є Кропивницький. При згадці історичних періодів правильно використовувати відповідні назви: Єлисаветград для дореволюційного періоду, Зінов’євськ або Кіровоград для радянського часу. Це допомагає уникнути плутанини в текстах, розмовах та офіційних документах.
Для тих, хто цікавиться генеалогією або історичними дослідженнями, важливо знати всі назви. Архівні документи, старі карти та мемуари часто використовують попередні назви. Знання історії назв дозволяє точніше інтерпретувати джерела та краще розуміти контекст подій.
Місто продовжує розвиватися, зберігаючи пам’ять про своє минуле. Назва Кропивницький стала символом повернення до українських коренів і культурної спадщини. Вона нагадує, що кожне місто — це не просто точка на карті, а жива історія, яка триває і сьогодні.
Коли ви проходите вулицями Кропивницького, зверніть увагу на старі будівлі, театр імені Кропивницького та пам’ятні знаки. Вони розповідають історії, які не завжди видно на перший погляд. Історія назв міста — це частина великої української історії, яка продовжує писатися новими сторінками.
About the Author
