Коли пульпа зуба запалюється або в кореневих каналах оселяється інфекція, стоматолог закладає всередину спеціальні лікарські пасти. Це не випадковий вибір і не просто «знеболити на час». Різні препарати виконують чіткі завдання: одні знищують нервову тканину, інші створюють лужне середовище, вороже бактеріям, треті стимулюють утворення нової твердої тканини. У 2025–2026 роках асортимент таких засобів став різноманітнішим і безпечнішим, хоча в окремих клініках ще застосовують класичні підходи з кількома візитами.
Найпоширеніші варіанти — це сучасні девіталізуючі пасти для «засинання» нерва перед його видаленням та пасти на основі гідроксиду кальцію для дезінфекції та лікування каналів. Їх завжди закривають тимчасовою пломбою або пов’язкою, щоб речовина працювала всередині, а не вимивалася слиною. Вибір залежить від діагнозу: гострий пульпіт, хронічний апікальний періодонтит, необхідність зберегти життєздатність пульпи при глибокому карієсі чи підготовка незрілого кореня у дитини.
У яких ситуаціях лікар закладає медикаменти всередину зуба
Гострий пульпіт з нестерпним болем, що посилюється вночі та від гарячого, часто вимагає проміжного етапу. Якщо анестезія діє слабко через сильне запалення або анатомія каналів складна, стоматолог може спочатку накласти девіталізуючу пасту, закрити тимчасовою пломбою і запросити пацієнта через 2–5 днів. За цей час пульпа гине, біль стихає, і лікар спокійно видаляє мертву тканину.
При глибокому карієсі, коли запалення ще оборотне, накладають лікувальну прокладку з гідроксидом кальцію або біокерамікою. Вона заспокоює пульпу, створює бар’єр і стимулює утворення вторинного дентину. Якщо процес уже перейшов у кореневі канали з гнійним ексудатом або кістою, пасту з гідроксидом кальцію вводять у кожен канал на кілька тижнів — вона дезінфікує, розчиняє некротичні залишки і готує апекс до герметичного пломбування.
У дітей з незавершеним формуванням коренів такі пасти використовують для apexification — стимуляції закриття верхівки. У дорослих з перфорацією або резорбцією кореня вони також допомагають відновити тканини. Кожен випадок вимагає рентген-контролю до і після закладання ліків.
Девіталізуючі пасти: від історичних ризиків до сучасних альтернатив
Раніше для «вбивства» нерва масово застосовували пасти з миш’яком. Вони швидко діяли, але часто викликали некроз навколишніх тканин, болючі періапікальні реакції та системну інтоксикацію. Сьогодні такі склади майже не використовують у цивілізованій практиці.
На зміну прийшли препарати на основі параформальдегіду або повністю безформальдегідні варіанти. Популярні в українських клініках бренди — Devit, Devit-Ars, Devitec, Depulpin (Septodont), Pulpocid. Вони містять антисептичні добавки, знеболювальні компоненти та наповнювачі, які забезпечують контрольоване вивільнення активної речовини. Паста наноситься точно на ріг пульпи або в камеру, ізолюється і закривається тимчасовою пломбою.
Термін дії зазвичай 24–72 години, максимум до 5 днів. За цей час пульпа некротизується, і на повторному візиті її легко видалити. Сучасні безформальдегідні пасти менш токсичні, рідше викликають сильні реакції, але все одно не є ідеальним рішенням. Багато ендодонтистів віддають перевагу якісній анестезії (в тому числі інтралігаментарній або внутрішньокістковій) і виконують повне видалення пульпи за один візит або в два етапи без попередньої девіталізації. Це зменшує ризик запалення періодонта і прискорює загальне лікування.
Гідроксид кальцію — основний «антибактеріальний щит» у кореневих каналах
Пасти на основі Ca(OH)₂ — найчастіший вибір, коли потрібно залишити медикамент у каналах між візитами. Високий pH (близько 12,4–12,5) створює лужне середовище, у якому гинуть більшість ендодонтичних патогенів. Іони кальцію та гідроксилу проникають у дентинні трубочки, нейтралізують кислотні продукти бактерій, розчиняють органічні залишки та стимулюють клітини до утворення твердої тканини.
Популярні готові форми — Calasept, Metapaste, UltraCal XS, Dengocal. Вони випускаються в шприцах з тонкими голками-каналонаповнювачами, що дозволяє точно дозувати і вводити матеріал навіть у вузькі або вигнуті канали. Паста рентгеноконтрастна, тому лікар бачить на знімку, наскільки повно заповнені канали.
Зазвичай гідроксид кальцію залишають на 7–14 днів при звичайному інфікуванні і до 3–4 тижнів при великих периапікальних ураженнях або для apexification. Дослідження підтверджують його ефективність у зниженні бактеріального навантаження, хоча при ідеальній іригації (гіпохлорит натрію + EDTA + активація ультразвуком) деякі лікарі переходять на одновізитне лікування. Нові біокерамічні медикаменти на основі силікатів кальцію поступово конкурують з класичним Ca(OH)₂ завдяки кращій біосумісності та здатності до мінералізації.
Порівняння основних медикаментів, які закладають у зуб
| Препарат / паста | Основна дія | Типовий термін | Переваги | Обмеження |
|---|---|---|---|---|
| Сучасні девіталізуючі пасти (Devit, Depulpin, Devitec) | Некроз пульпи, знеболення | 1–5 днів | Швидке зняття гострого болю, зручність для складних випадків | Токсичність при витіканні, небажані для довгого носіння |
| Гідроксид кальцію (Calasept, Metapaste, UltraCal) | Антибактеріальна дія (pH 12,5), протизапальна, стимуляція дентину | 7–30 днів | Широкий спектр, біосумісність, рентгеноконтрастність, доступність | Може послаблювати дентин при дуже довгому перебуванні, потребує ретельного видалення |
| Йодоформні пасти | Дезінфекція, рентгеноконтрастність | 7–14 днів | Хороша видимість на знімках, антисептичний ефект | Менш виражена лужна дія порівняно з Ca(OH)₂ |
| Оксид цинку-евгенол (ZOE-цементи) | Седативна, антибактеріальна, тимчасова герметизація | До 2–3 тижнів | Заспокоює залишки пульпи, хороша герметичність | Не для тривалого використання в інфікованих каналах |
Матеріали для тимчасової пломби: що утримує ліки всередині
Після закладання пасти порожнину закривають матеріалом, який повинен тримати герметичність кілька днів або тижнів. Найпростіший і найпоширеніший варіант — штучний (водний) дентин на основі сульфату цинку. Його замішують з водою прямо в кабінеті, він швидко твердне і легко видаляється. Ідеальний для коротких термінів.
Для довшого носіння (більше тижня) часто обирають цинк-оксид-евгенольні цементи. Евгенол має додатковий заспокійливий ефект на пульпу. Сучасні склоіономерні або світлотвердіючі тимчасові матеріали забезпечують кращу адгезію та естетику, особливо на фронтальних зубах. Важливо, щоб тимчасова пломба не просочувалася і не ламалася — інакше інфекція повертається.
Скільки часу можна ходити з ліками в зубі та як правильно доглядати
Термін визначає лікар залежно від препарату та клінічної картини. Девіталізуючу пасту рідко залишають довше 3–5 днів. Гідроксид кальцію може стояти до місяця, але зазвичай 10–14 днів вистачає при регулярному контролі. Якщо пацієнт затягує візит, паста висихає, тріскається або частково розчиняється — ефект втрачається, а інфекція може посилитися.
Догляд простий, але суворий: не жувати на боці ураженого зуба тверду їжу (горіхи, сухарі, м’ясо з кісткою), уникати різких перепадів температури, чистити зуби м’якою щіткою і обережно користуватися ниткою. При появі набряку щоки, сильного болю, неприємного запаху або підвищеної температури — негайно до лікаря. Самостійно знімати тимчасову пломбу або «підчищати» зуб категорично не можна.
Типові помилки пацієнтів при носінні ліків у зубі
Затягування повторного візиту. «Ще тиждень потерплю» — найпоширеніша помилка. Паста втрачає активність, канал може повторно інфікуватися, а тимчасова пломба — просочитися. Результат: ускладнення і дорожче лікування.
Жування на проблемному боці. Навіть м’яка булка може зламати або змістити тимчасову пломбу. Їжа потрапляє всередину, бактерії активізуються, біль повертається сильніше.
Ігнорування легкого дискомфорту. Невелика чутливість після закладання — нормально. А от якщо біль наростає, з’являється пульсація або набряк — це сигнал, що ліки не спрацьовують або є витік. Чекати «саме мине» небезпечно.
Спроби самостійно «підлікувати» або зняти пломбу. Народні полоскання, прогрівання або механічне видалення матеріалу тільки погіршують ситуацію і заносять нову інфекцію.
Пропуск контрольного рентген-знімка. Без знімка лікар не бачить, наскільки повно заповнені канали і чи не вийшла паста за апекс. Це критично для довгострокового прогнозу зуба.
Сучасна ендодонтія дедалі частіше переходить на одновізитні або дво-візитні протоколи з потужною іригацією, ультразвуковою активацією та біокерамічними силерами. Проте в реальних умовах української стоматології — з різним рівнем оснащення клінік, різною доступністю анестезії та індивідуальними особливостями пацієнтів — закладання ліків у зуб залишається ефективним і виправданим інструментом. Головне — довіряти лікарю, який пояснює, чому саме цей препарат і на який термін, і чітко дотримуватися рекомендацій. Тоді навіть складний випадок завершується збереженням зуба на багато років.
About the Author
