Олена Вікторівна Шоптенко народилася 21 грудня 1987 року в Києві й уже в шість років ступила на паркет, який згодом став не просто сценою, а справжнім полем битви за мрію, дисципліну та внутрішню свободу. Сьогодні, у 38 років, вона — дворазова чемпіонка світу з бальних танців серед молоді, переможниця першого сезону українського шоу «Танці з зірками» в парі з Володимиром Зеленським, головна хореографка та суддя цього проєкту, авторка терапевтичних практик Dancepy Care та Hush! Dance Therapy, а також студентка в Англії, де опановує фасилітацію Shadow Work — глибокої роботи з тіньовими частинами психіки через тіло й емоції.
Її шлях — це не просто кар’єрна траєкторія від спортивного паркету до телевізійних підмостків. Це історія про те, як рух стає мовою, коли слова безсилі, як травма осідає в м’язах і поставі, а танець і свідома робота з тілом здатні повертати людині цілісність. Для початківців, які тільки відкривають для себе бальні танці чи шоу, це приклад того, як пристрасть у дитинстві перетворюється на професію світового рівня. Для просунутих читачів — розбір еволюції ролі від конкурентки до творчині сенсів, від жорсткої дисципліни змагань до м’якої, але точної терапевтичної роботи з травмою війни та особистої кризи.
Ранні роки: коли ритм став диханням
Дитинство Олени пройшло в київській родині, де поєднувалися практичність і чутливість. Батько, Віктор В’ячеславович, займався бізнесом — вирощуванням і продажем печериць. Мати, Тетяна Василівна, працювала неврологинею в Олександрівській клінічній лікарні. У Олени є два брати. Атмосфера була творчою й водночас вимогливою: підтримка поєднувалася з високою планкою.
У 1993 році шестирічна Олена почала займатися бальними танцями. Це був не просто гурток — це стало способом пізнавати світ через тіло. Уже в 2000-му, у 12–13 років, разом із партнером Ігорем Григоровичем вона стала чемпіонкою Києва й вийшла в півфінал престижного German Open у Мангаймі. Такі результати в юному віці вимагають не лише таланту, а й залізної дисципліни, ранніх підйомів, відмови від багатьох дитячих радощів.
У 2005 році вона закінчила столичний ліцей бізнесу із золотою медаллю й відзнакою «Лекос» як найкраща випускниця року, а потім вступила до Національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Баланс між академічними студіями та танцювальною кар’єрою став першим серйозним уроком багатозадачності, який згодом знадобився в роботі з зірками й постановках.
Пік спортивної кар’єри: світові титули 2006–2007 років
2006 рік став переломним. У парі з Володимиром Гончаровим Олена виборола два титули чемпіонки світу серед молоді до 21 року: за версією IDSA в програмі 10 танців та за версією IDU в латиноамериканських танцях.
Для тих, хто тільки знайомиться з бальними танцями: латиноамериканська програма — це п’ять танців (самба, ча-ча-ча, румба, пасодобль, джайв), де важливі чуттєвість, ритм, робота стегон і характер. Програма 10 танців поєднує латино з європейською (стандартною) — вальс, танго, фокстрот, квікстеп, віденський вальс. Перемога в обох на одному чемпіонаті — рідкісне досягнення, що вимагає універсальності, витривалості та майстерності в контрастних стилях.
Наступного року, 2007-го, пара знову стала чемпіонкою України в десяти танцях серед молоді-2. Олена отримала звання майстра спорту міжнародного класу. Ці роки — це не тільки медалі. Це тисячі годин тренувань, поїздки на турніри, постійне вдосконалення техніки, робота над партнерством, емоційною виразністю й сценічною присутністю. Конкурентне середовище загартовує характер і вчить тримати фокус навіть під тиском.
«Танці з зірками»: прорив, що змінив усе
У 2006 році Олена, якій було близько 18–19 років, стала партнеркою молодого коміка Володимира Зеленського в першому сезоні українського проєкту «Танці з зірками» на каналі 1+1. Їхня пара перемогла.
Для багатьох це стало точкою входу в національну популярність. Шоу поєднувало спортивний бальний танець із розважальним форматом: зірки з різних сфер під керівництвом професійних танцівниць і танцівників вчилися рухатися, долати страх сцени, знаходити хімію в парі. Олена не просто навчала — вона створювала номери, які запам’ятовувалися. Зеленський пізніше фінансово підтримав її поїздку з партнером на чемпіонат світу в Італію, де пара знову взяла золото. Вона й досі згадує його настанови, які використовує в постановках.
Пізніше Олена сама стала головною хореографкою та суддею шоу. Вона формувала стиль сезонів, працювала з новими парами, передавала досвід. Це вже інша роль: від виконавця до творця формату, від особистої перемоги до впливу на цілу танцювальну культуру країни. У 2020-му вона знову вийшла на паркет — у парі з Олегом Винником, але пара була дискваліфікована через її хворобу на COVID-19.
Від хореографії до терапії: еволюція сенсу руху
Після змагань і телевізійних проєктів («Танцюю для тебе», «Майданс», робота з шоубалетом «Freedom» Олени Коляденко, створення власного шоубалету «Кітч» у 2009-му з Дмитром Дікусаром) Олена продовжила розвиватися як постановниця й педагог.
Але повномасштабна війна 2022 року стала каталізатором глибшої трансформації. Разом із сином вона переїхала до Відня, де в неї є родичі. Замість того щоб зупинитися, вона протягом року інтенсивно вивчала танцювальну терапію: консультувалася зі спеціалістами, читала профільну літературу, поєднувала нові знання зі своїм багаторічним досвідом роботи з тілом.
Результатом став авторський проєкт Hush! Dance Therapy — серія офлайн-майстер-класів і воркшопів у Відні, Берліні, Будапешті, містах Франції, Іспанії, Італії, Польщі та України. Назва передає суть: «тиша», в якій можна почути себе. Практики допомагають українцям у Європі та вдома досягати емоційної, фізичної та соціальної стабільності. Частина коштів спрямовується на підтримку сімейного центру ментального благополуччя «Твоя Опора» та прихисток для внутрішньо переміщених осіб у Львові.
Паралельно розвивається Dancepy Care — «ментальна аптечка» з восьми танцювальних практик для зняття напруги, проживання емоцій і відновлення контакту з тілом. Це вже не про сцену й оцінки суддів. Це про те, як тіло пам’ятає все — і як через свідомий рух можна відпустити те, що вже не служить.
Особистий шлях: кохання, втрати й материнство
Особисте життя Олени — це окрема історія стійкості. У 2013 році вона одружилася з танцівником Дмитром Дікусаром, у 2016-му шлюб завершився. Того ж року, 15 жовтня, вона вийшла заміж за підприємця Олексія Іванова. 9 червня 2018 року народився син Олексій.
У 2020-му, того ж року, коли померла мати, Олена зіткнулася з COVID-дискваліфікацією. Розлучення з другим чоловіком відбулося пізніше (пара не жила разом близько п’яти років до публічного підтвердження в 2025-му). Сьогодні вона виховує сина у Відні, балансуючи материнство, творчість і власний розвиток. Ці випробування не зламали — вони стали частиною тканини, з якої вона тче нові сенси.
Новий етап: Shadow Work у 38 років
У квітні 2026 року Олена Шоптенко, майже 39-річна, знову стала студенткою — цього разу в Англії. Вона опановує професію фасилітатора Shadow Work. Це глибока психологічна й соматична практика роботи з «тіньовими» аспектами особистості — тими частинами себе, які ми витісняємо, але які продовжують впливати на поведінку, стосунки й тіло.
Для людини, яка все життя працювала з тілом на найвищому рівні, цей крок логічний. Танцювальна терапія вже дає інструменти для проживання емоцій через рух. Shadow Work додає глибину роботи з несвідомим, інтеграцію психіки й соматики. Вона вивчає, щоб посилити власні терапевтичні практики, краще розуміти клієнтів і продовжувати особистий шлях зцілення. Це не «зміна професії», а природне розширення: від майстерності руху до майстерності присутності й трансформації.
Цікаві факти
Олена Шоптенко — одна з небагатьох українських танцівниць, яка в одному 2006 році стала дворазовою чемпіонкою світу серед молоді (10 танців та латино) і водночас перемогла в першому сезоні «Танців з зірками». Після перемоги в шоу Володимир Зеленський фінансово підтримав поїздку Олени та її партнера на чемпіонат світу в Італію — пара знову взяла золото. Вона й досі використовує деякі його поради в роботі над постановками. У 38 років вона почала нову освіту в Англії, поєднуючи досвід чемпіонки, хореографки та танцювальної терапевтки з практикою Shadow Work — роботою з тінню через тіло й емоції. Її проєкти Hush! Dance Therapy та Dancepy Care діють у кількох європейських країнах і Україні; частина коштів іде на підтримку жінок, дітей та ВПО через фонд «Твоя Опора». Олена закінчила ліцей бізнесу із золотою медаллю й вступила до економічного університету, але танцювальна кар’єра та телевізійні проєкти стали пріоритетом — приклад того, як пристрасть може переважити «раціональний» шлях. Вона створила шоубалет «Кітч» разом із Дмитром Дікусаром ще у 2009-му — ранній досвід авторського бачення, який пізніше розвинувся в терапевтичні практики.
Танець для Олени Вікторівни Шоптенко ніколи не був лише спортом чи розвагою. Він був і залишається способом бути присутньою — у своєму тілі, в емоціях, у стосунках з іншими. Від жорстких рамок змагань юності через яскраве світло телевізійних підмостків до тихої, але потужної роботи з тінню та травмою — її історія показує, що рух може бути не тільки про зовнішню красу й перемоги. Він може бути про повернення додому — до себе.
Сьогодні, коли вона веде практики у Відні чи навчається в Англії, а син росте в новій країні, вона продовжує створювати простір, де інші можуть знайти свій ритм, відпустити напругу й почути те, що тіло давно намагається сказати. Це і є справжня майстерність: не просто танцювати під музику, а дозволити музиці життя звучати через тебе — чесно, глибоко й зцілююче.
About the Author
